Варіації на теми оповідань Миколи Гоголя та українських народних казок.

Режисер — Юрій Іллєнко. Фільм знятий на кіностудії ім. О. Довженка у 1968 році.

Це режисерський дебют Юрія Іллєнка, але фільм настільки розкішний, багатозначний та непростий, що не міг не потрапити до списку кращих стрічок українського кінематографа.

Саме тут Іллєнко сформував творчий метод так званого «поетичного кіно». Він шукав таку пластичну мову, яка могла би поєднати національні традиції, глибини народної культури з психікою та свідомістю сучасної людини.

«Режисер зміг відбудувати в межах одного фільму цілий світ, де реальність і небилиці існують пліч-о-пліч; мрії та пророцтва збуваються, навіть кара за заподіяне зло насправді існує — в самій душі людини, яка його вчинила», — пише Суспільне. Культура.

Це другий фільм Юрія Іллєнка як режисера-постановника, що був заборонений радянською цензурою так само як і його попередня робота – «Криниця для спраглих» (1965). 

В ролях знялись: Лариса Кадочникова, Борис  Хмельницький, Юхим Фрідман, Дмитро Франько, Борислав Брондуков, Михайло Іллєнко, Віктор Панченко, Давид Яновер та інші.

«Навіть сьогодні фільм Іллєнка вражає своєю насиченістю та зображальною сюрреалістичністю. Під час зйомок, які проходили в урочищах біля села Бучак, нині затоплених Канівським водосховищем (ще один важливий історичний артефакт фільму), знімальна група фарбувала корів і гори. А сама стилістика фільму багато в чому випередила свій час – в тому числі й незвичним візуальним рішенням та монтажем, який можна сміливо назвати передвісником кліпової естетики», — пише Довженко-центр про фільм.

Нагадаємо, Українськекіно: що подивитися, — ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ