Ой не ходи Грицю, та й на вечорниці: фільм 1978 року.

Якщо ви любите класичне українське кіно, цей фільм для вас. Цю стрічку можна назвати ще й мюзиклом, але то мабуть буде знущання над українським фольклором. 

Режисер фільму — Ростислав Синько, композитор Віктор Гуцал.

Фільм має назву української пісні, яку обробив Семен Гулак-Артемовський, а слова належать Марусі Чурай (роки життя 1625–1653). Хоча це напівлегенда, ніхто не може довести, чи це дійсно її слова, і чи взагалі ця людина жила насправді.

П’єса Старицького в редакції під назвою «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» у 1887 році почала демонструватися на українській сцені. Виконавцями провідних ролей в ній виступали Марія Заньковецька (Маруся), Микола Садовський (Гриць), Іван Карпенко-Карий (Хома). Вона була під забороною царизму.

Для того щоб здобути можливість поставити драму, Старицький змушений був вступити у складні взаємини з В. С. Александровим, автором дозволеної вже на той час оперетки з подібним сюжетом «Не ходи, Грицю, на вечорниці». Про це драматург сам розповідає в листі до І. Франка (квітень 1902): «Не можу при цьому не згадать покійного Александрова. У його було 2 п’єси, написаних, як він сам казав, для дітей (брошурочки по 8 – 10 сторінок): «За Немань іду» і «Не ходи, Грицю». Ми з ним умовились, що я свою «Марусю Чурай», яка двічі була мені заборонена, пущу під стягом його «Гриця» (гаразд, що й сюжети близькі), а зате перероблю йому для вжитку «За Немань іду» у добру оперету. Сталась братерська згода: за перероб «Неманя» Д. Александров аж шалів з радості, а я теж за свою «Марусю». «За Немань іду» і досі іде в моїй переробці і дає сім’ї Александрова дохід. Коли ж настала цензурна полегкість, то я свого «Гриця» подав до цензури і одержав дозвоління. Зауважте, що перше, коли я давав свого «Гриця» під стягом Алек[сандр]ова, то мусив дійових людей назвать його іменням і вставити ще один, замітний на око, факт – його пожежу; а в своїй п’єсі чужу пожежу я викинув й імення змінив на свої… Що ж би ви, голубе, думали? Покійний, не тим будь пом’янутий, позаздрив на славу «Гриця» і на дохід (він 2 чи 3 роки одержував за нього авторський гонорар) і надрукував у «Южнім краї» таке: «Мій Гриць, відомий більше двох років харківцям, появився учора на сцені під підписом Старицького, той саме Гриць, а змінено тільки імення діячів та викинуто пожежу. Що сей сон зазнача?» Я потяг покійного на третейський суд, і останній вирік, що моя п’єса оригінальна, а його обвинувачення й поступовання нечемне».

Цінність фільму — в ньому є багато українських народних пісень, зокрема у виконанні солістів Державного українського хору ім. Г. Верьовки. Зокрема, використано пісні:

Ой учора ізвечора, пасла Маланка два качури Ой сивая та і зозуленька Чумарочка рябесенька Добрий вечір тобі, зелена діброво s:Добрий вечір, тобі, пане господарю Ой, піду я по добрій пороші Ішов Гриць з вечорниць Ой у лузі, та ще й при березі Ой, ішов я вулицею раз, раз Метелиця (у танку) Цвіте терен, цвіте терен Летіла зозуля та й стала кувати Шумить-гудить дібровонька Ой, вийду я на гіроньку Ой і зрада, карі очі, зрада Ой не ходи, Грицю

Нагадаємо, українське кіно: що подивитись на різдвяні та новорічні свята, — Щедрик