«Червоний»: український фільм про незламність духу вийшов у прокат у 2017 році на День Незалежності.

У серпні 2017 року стрічка була одним з можливих претендентів на висунення від України на ювілейну 90-ту кінопремію «Оскар» Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Але фільм від України не обрали.

Режисер Заза Буадзе створив фільм, який показує боротьбу українців не лише зі зброєю в руках, а й через незламність духу.

В ролях: Микола Береза, Олег Шульга, Олександр Мавріц, Любов Тищенко, Ігор Колтовський, Олег Стефан, Володимир Шпудейко, Яків Ткаченко, Сергій Какалюка.

Цікавинка для охочих до любовних історій: під час зйомок між Шульгою і ще одною актрисою, Любовью Тищенко, зав’язалися романтичні стосунки. Вона грає Тамілу, працівницю табору і коханку начальника відділення, яка, врешті-решт, закохалася в героя Шульги, Гурова. 

А ось Яків Ткаченко, який зіграв роль воїна УПА Хмари і відомий своєю роллю опришка у Довбуші, у 2022 році вступив до лав тероборони, дослужився до в.о. командира взводу. Отримав контузію та важке поранення, після якого повернувся на фронт. У лютому 2023 року був демобілізований з лав ЗСУ та повернувся до акторської кар’єри. Втім у вересні 2024 року вступив до 3 ОШБр, підписавши контракт зі Збройними Силами України. Загинув на фронті 10 грудня 2024 року.

Зйомки проходили у Кривому Розі на одній із закинутих шахт. Музику для «Червоного» написав і записав у Римі італійський композитор Франко Еко.

Фільм «Червоний» (2017) — це одна з перших українських стрічок, яка показує боротьбу українців у совєтських концтаборах. Це історія не лише про виживання, а й про спротив тоталітарній системі. Стрічка заснована на однойменному романі Андрія Кокотюхи та занурює глядачів у сувору реальність сталінських таборів.

Події розгортаються у 1947 році. Український воїн УПА Данило Червоний потрапляє до радянського ГУЛАГу. Він не просто намагається вижити серед каторжників і наглядачів, а й кидає виклик системі, організовуючи бунт проти нелюдських умов. У таборі він зустрічає совєтського льотчика Віктора Гурова, який поступово починає розуміти справжню сутність кровожерливого режиму.

Данило Червоний — це збірний образ українських повстанців, які навіть у неволі не припиняли боротьбу. Його сила волі, здатність протистояти катам і готовність пожертвувати собою заради ідеї роблять його символом незламності.

Фільм зображує реалії ГУЛАГу: жорстокість наглядачів, ієрархію серед ув’язнених, важку працю та нелюдські умови існування. Сценарій частково заснований на реальних подіях — у 1950-х роках в таборах дійсно відбувалися повстання, в яких брали участь українські політв’язні. Історія головного героя, прототипом якого став організатор Норильського повстання 1953 року Євген Грицяк, відображає долю багатьох «політичних», які опинилися в радянських концтаборах і не припиняли опір навіть там.

Операторська робота і костюми додають автентичності, а жорстка атмосфера табору передана настільки реалістично, що глядачі буквально відчувають напругу й безвихідь ув’язнених.

Фільм отримав схвальні відгуки за свою ідею, сильний головний образ і правдиве зображення ГУЛАГу. Хоча бюджет був відносно невеликим, «Червоний» зміг передати масштаб боротьби та показав, що навіть у найтемніші часи людина може залишатися вільною.

Ця стрічка стала важливим етапом у відродженні українського патріотичного кіно. Вона розповідає про тих героїв, яких десятиліттями намагалися викреслити з історії, і змушує глядача задуматися над тим, якою ціною здобувається свобода.

Цей фільм по-хорошому патріотичний, адже в цій красивій, чесній та якісно знятій стрічці є простий і зрозумілий національний герой та його однодумці, чия головна життєва мета — боротьба за вільну Україну, охарактеризувала стрічку літературна та кінокритикеса Настасія Євдокимова.

«Червоний» — це не просто фільм, а символ боротьби українців за свою гідність. Він показує, що навіть за колючим дротом можна залишатися вільним, а справжній герой — це той, хто не схиляє голову перед тиранією.

Нагадаємо, українське кіно: що подивитись, — КРУТИ 1918