Колядки — це народні пісні, що з’явилися ще за часів язичництва й були пов’язані з зимовими святами.

Колядки існували ще до хрещення Русі, однак традиція виконувати їх завжди була пов’язана з богом. Точний вік тої чи іншої обрядової пісні визначити неможливо.

Етномузикологи звертають увагу на музику: більш давні колядки містять специфічні лади народної музики, а новіші ― церковні колядки, мають вплив гомофонно-гармонічної фактури, яка прийшла з Європи, починаючи з 16 століття.

Колядки можна співати в будь-якому віці. У цих піснях прийнято захоплюватися побутом господарів, бажати їм достатку і міцного здоров’я. А в нагороду колядники отримують монету або гостинець. Як правило, що краще виконана пісня, то щедрішими будуть господарі.

Традиційно колядувати в різних регіонах починають не одночасно: на Покутті це роблять вже на Святий вечір; на Слобожанщині та Гуцульщині – в перший день Різдва. Але, попри все, незмінною завжди залишається прив’язка колядок до Святвечора та Різдва.

Традиційно, першими колядувати вирушають діти, а за ними — дорослі чоловіки. Однак у деяких регіонах України дівчата також можуть брати участь у цьому обряді.

Колядники несуть зірку та дзвіночки, проходять від хати до хати та співають радісні пісні, щоб оголосити про народження Христа. Вони також висловлюють побажання господарям гарного врожаю, щастя, здоров’я та благополуччя.

За церковною традицією, можна колядувати навіть до Богоявлення – за новим стилем його відзначають 14 січня.

Нагадаємо, Різдво в Україні: як зустріти Святвечір