День пам’яті і примирення. Пам’яті тих понад 80 мільйонів людей, хто загинув на фронтах, в окопах, під час бомбардувань, у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.

Хтось колись сказав дуже розумну фразу: історія повторюється. На жаль, так, примиритись не вдалось. Бо є такий же кроволюбний звір, такі ж воєнні злочини… Сподіваємось і кінець буде такий, тільки в рази швидше.

21 століття. Ніхто б і не подумав, що таке можливо. Згадуючи той жах 20-го, здавалось, що ніхто і ніколи не захотів би такого повтору. Що ті, хто пройшов ці страхіття в далекому минулому, тепер будуть просити звільнити наших воїнів задля збереження їх майбутнього.

Війна наклала відбиток тоді і накладе зараз. Вже назавжди в наше життя ввійде ненависть до путіна, відмова від всього російського, зібрана тривожна валіза, пару каністр пального, страх салютів і пам’ять про тих, хто вже не з нами.

Ми пам’ятатимемо. Тих, хто сам мужньо поклав своє життя, аби врятувати інших, та тих, у кого це життя забрали силою.

Ми вигриземо перемогу, піднімемо країну, зробимо меморіали, пам’ятники, навіки закарбуємо ваші імена в книжках. Ніколи не простимо і не забудемо.

І завжди пам’ятатимемо. І вже безмовних героїв і тих, хто з нами.