9 березня 1814 року на світ народився Тарас Шевченко, великий український поет, митець, символ української національної ідентичності та свободи.

У Харкові, одному з найбільших культурних центрів України, його постать увічнена в кількох пам’ятниках, які стали важливими знаками історичної пам’яті та духовної єдності. Редакція 057 розповість про деякі з них.

Перший пам’ятник Шевченку в Україні

• Ймовірно перший пам’ятник Шевченку в Україні авторства скульптора Володимира Беклемішева був встановлений на території садиби Алчевських у 1898 р. 
• Беклемішев виконав роботу на замовлення Алчевських із білого мармуру за 1000 рублів.
• Пам’ятник було встановлено у листопаді 1900 р. у дворі садиби Алчевських у Мироносицькому провулку (нині вул. Жон-Мироносиць).
• Встановлювати пам’ятники тоді можна було лише з дозволу влади, тому харківський Шевченко був “напівлегальним”, але його могли добре бачити з вулиці.
• У 1901 році, після того, як збанкрутілі Алчевські продали будинок, бюст Кобзаря був демонтований. Проте родина його зберегла та, у 1930-х погруддя передано до Харківської картинної галереї, а з 1948 р. він перебуває у Національному музеї Тараса Шевченка в Києві.

Погруддя Шевченка у Селянському будинку

• У 1912 р. на розі вул. Університетській та Торговій пл. було збудовано прибутковий будинок за проєктом Б. Корнієнка для Адама Піотровського, що на початку 1920-х років став Центральним селянським будинком. Тоді ж у центральній частині будівлі у спеціальній ніші декоративного портика зверху було встановлено погруддя Тараса Шевченка. 
• Скульптура збереглась, хоч і не в первісному вигляді. Але після реставрації і погруддя і будівля були пошкоджені в результаті російського ракетного удару в серпні 2022 р.
• До слова, у часи встановлення цього пам’ятника у Харкові дуже шанували поета, цьому сприяла й міська влада, зокрема низку заходів провели до 50-річчя від дня його смерті. Так, у 1911 році з’явилася вулиця Тараса Шевченка. За радянських часів її перейменували на вул. Правди, а потім – у вул. Олеся Гончара. На честь Кобзаря назвали український відділ міської бібліотеки, а також 11 міське училище.
• У 1911 році до міської думи було подано проєкт із заснування фонду Шевченка у розмірі 2000 рублів як премії за «найкращі твори студентів з української історії, історії української літератури та етнографії України».
• У 1912-му році розглядався проєкт встановлення великого пам’ятника на високому місці – Холодній горі або Журавлівських горах.

Найкращий у світі: пам’ятник скульптора Манізера

• Але найвеличніший харківський пам’ятник встановили згодом, у центрі міста. Монумент авторства скульптора Матвія Манізера і архітектора Йосипа Лангбарда урочисто відкрили 24 березня 1935 року. 
• Першим проєктом пам’ятника (1930 рік) Манізер задумав велику за розміром голову Шевченка з виразом зажуреності, що була встановлена на циліндричному постаменті з барельєфом гайдамаки-повстанця, який, стоячи навколішках, гнівно потрясав кайданами. За рік був другий проєкт — Манізер розташував статую поета на п’єдесталі з низьким рельєфом, на якому були зображені персонажі з творів Кобзаря. І лише третій варіант проекту переміг у всесоюзному конкурсі.
• Загальна висота монумента — понад 16 метрів, статуї Тараса Шевченка — 5,5 метрів.
• На виготовлення пам’ятника пішло 30 тон бронзи та 400 тон лабрадориту. На момент відкриття  пам’ятник Тарасу Шевченку в Харкові був найвищою бронзовою композицією в усьому Радянському Союзі. 
• Шевченка оточують 16 скульптур-персонажів, у створенні яких допомогли актори харківського театру «Березіль», згодом народні артисти СРСР і відомі актори: Наталя Ужвій (образ Катерини), Амвросій Бучма (образи гайдамаки та селянина з дорном на плечах), Іван Мар’яненко (образ, один з найвиразніших, старого нескореного запорожця), Лесь Сердюк (образи молодого хлопчини з косою та кріпака в кайданах), Сусанна Коваль (образ дівчини-кріпачки) та інші. 

Під час повномасштабного вторгнення пам’ятник закрили захисними мішками з піском, щоби вберегти від пошкоджень. Втім, цей монумент, біля якого харківці проводять патріотичні заходи, збиралися під час Померанчевої революції та Революції гідності, відправляли звідси перших добровольців на російсько-українську війну та прощалися із тими, хто поліг на фронті, залишається символом незламності і боротьби за українську незалежність, свободу й ідентичність.  

(За матеріалами moniacs.kh.ua та відкритих джерел)