Росіяни з 18 квітня оголосили про генеральний наступ на Донбас і «другу фазу спецоперації». Не треба мати профільної військової освіти, щоб зрозуміти — стукати головою про Попасну, намагатися обходити північніше Авдіївку і стікати кров’ю у Барвінкового — це що завгодно, окрім плану, що працює як годинник. І що жодним тріумфальним закінченням «спецоперації» до 9 травня 2022 року для режиму Путіна не пахне.

Про п’ять речей, які відбудуться найближчими тижнями у війні між РФ та Україною, спеціально для «Думської» написав військовий оглядач Кирило Данильченко.

ВІЙНА  ВСТУПИТЬ У ПОЗИЦІЙНУ ФАЗУ

Битва за Барвінкове, дорога на Слов’янськ, Сєвєродонецький балкон — вирішальна не лише для літньої кампанії-2022, а й, можливо, для всієї війни. Утримати цю ключову транспортну артерію, яка живить всю лінію в зоні Операції Об’єднаних сил, означає зберегти керованість і підвезення резервів для боєздатної частини наших військ, що знаходяться на добре оснащеній в інженерному плані позиції — найпотужнішому укріпленому районі на всьому ТВД.

Противник зосередив у секторі від Ізюму до Донецька приблизно 60 батальйонних тактичних груп із понад 94 на лінії зіткнення — чудово усвідомлюючи оперативну важливість сектора. У Збройних сил тут 60 стройових та приблизно 20 батальйонів ТрО. Окрім того, артилерія українців перебуває на командних висотах. Тому за 15 діб просування у росіян від переправ у Кам’янки до поточної лінії фронту Дібрівного та Ямполя — аж кілометрів 16-17. Таке ось «велике й мале кільце» оточення, яким марили в Кремлі — і те, за рахунок авіації, масування вогню артилерії та диких втрат у 200 танків за два тижні, — стільки вони виробляють за півтора роки.

Тож найближчим часом захоплення чергової вулиці в Попасній або два окопчики із захопленими там гранатометами стане вершиною успіхів для російської пропаганди. Втім, це працює в обидві сторони — Силам оборони зараз краще займатися інженерним обладнанням у Запорізькій області, де хитають Оріхів і лінію у Гуляйполя, ніж поспішати з контратаками по всій лінії зіткнення.

ТЕХНОЛОГІЧНА ПЕРЕВАГА РФ БУДЕ ТАНУТИ

Найсучасніші САУ, найкращі на планеті, йдуть в Україну — PzH 2000 від Німеччини та Нідерландів, «Цезарі» від Франції, чеські «Дани», шведські Archer. А ще додаткові 5000 ракет до «Джавелін», які доставлять нам до п’ятниці. РПГ-7 проти РПГ «Матадор» — купа пострілів різної номенклатури за спиною проти перемикання кумулятивного та осколково-фугасного режиму на тубусі.

Снаряди «Екскалібур», які потрапляють у восьмиметрове коло з відстані 40 км. Данські «піраньї» та австралійські «бушмейстери» проти витягнутих із баз зберігання БРДМ. Росіяни дістають із нафталіну стародавні гаубиці М-30, які, без жартів, бачили дідуся Сталіна, і «гради-1», які десятками років стояли без обслуговування на гноїльнях. Усе це крапля за краплею ламатиме хребет російським можливостям ефективно вести війну.

РАКЕТНА КАМПАНІЯ ПРОТИ УКРАЇНИ НАРОСТАТИМУ

Якщо на першому етапі Москва ставила за мету вразити запаси палива та боєприпасів, зруйнувати систему зв’язку та управління ударами по штабах, вицілити системи ППО, то зараз на перший план виходить залізнична інфраструктура. Мости, тягові підстанції, електрифікація гілок, депо, рухомий склад, ремонтні заводи. Сирени будуть вити все частіше, чекаємо на нові прильоти по Львівській та Закарпатській областях — метою стануть різні склади та промзони.

Причина на поверхні — Захід активно нарощує передачу важких озброєнь України: щонайменше 250 одиниць артилерії, 400 танків, не менше 800 одиниць MRAP, БТР, БМП та бронемашин. Цифри, які не лише допоможуть закрити втрати, а й озброїти територіальні частини та Корпус резерву швидше, ніж росіяни піднімуть свою техніку зі зберігання.

Тому касети з маневрових локомотивів на станціях і дві-три ракети з тягових підстанцій продовжать приходити, щоб збити темп перекидання техніки на схід. Громадянським зараз краще триматися подалі від будь-яких об’єктів, пов’язаних із залізницею. Якщо знадобиться евакуація – краще звернути увагу на автобуси та авто.

«ДРУГОЇ АРМІЇ СВІТУ» ПРИГОТУВАТИСЬ

Наші війська вже збили російські заслони і вийшли до Сіверського Дінця з боку Харкова, Козачої Лопані, опанували Старий Салтовий. Це означає менше обстрілів у самому Харкові та серйозну загрозу флангу Ізюмського угруповання із північного заходу.

Чи вогнем артилерії, чи рейдовими діями піхоти, чи повноцінним наступом через наведені понтони позначиться ця загроза — росіянам доведеться реагувати. Десь між Гусарівкою та Грушевахою Сили оборони вже почали намацувати печінку у наступаючих на Слов’янськ сил ворога.

Крім того, Курськ, Білгород, Брянськ все більше звикатимуть до «бавовни, схожої на вибухи», задимлень і структур моста, що склалися всередину: прикордонні області РФ перетворюються на арену неоголошеної війни, якою був усі ці вісім років Донбас. На мою думку, це чесно — любиш розповідати, що «нас там немає», люби й готувати бомбосховища до прийому власного населення.

ВІЙНА ДРОНІВ

Цілком логічно, що якщо ми не можемо передавити супротивника за кількістю та якістю авіації (навіть отримавши масово F-16, спробуй ще організуй їм в умовах України наліт та технічне обслуговування), то тут добре допоможуть безпілотники. Особливо в умовах, коли потрібно у стислий термін придушити численну артилерію ворога.

Оптимальний тут якраз формат камікадзе — невеликих дронов, що запускаються з труби стисненим повітрям, яким не потрібна злітно-посадкова смуга і в принципі не обов’язково повертатися назад.

Польські це баражуючи боєприпаси Warmate, або американські Switchblade 600, не суть — кілька сотень прильотів на голову росіянам гарантовано. РЛС, розрахунки мінометів та знарядь, машини керування вогнем батареї та дивізіону, боєприпаси – все це ласа мета для кинджальних ударів камікадзе. А насичення лінії оборони ПЗРК «Містраль» та Starstreak з їхньою стелею 6000 метрів дозволить влаштувати дронопад ворожим «орланам».

Війна на виснаження набирає обертів — якщо розглядати атаку України 24 лютого як чергове загострення у жорсткому восьмирічному конфлікті, то цілком зрозуміла логіка того, що відбувається на фронті. Як і раніше, нам потрібно бути більш стійкими, ніж супротивник, на один день, і як росіяни сипалися під Києвом, Сумами та Черніговом, як зараз вони програють Битву за Харків, звалиться все їхнє вторгнення в Україну.