Родина з Харкова розшукала цуценя сина-бійця, полеглого під Бахмутом: неймовірна історія Фугаски
Військовий Кирило Пушкін підібрав цуценя у прикордонному Вовчанську на Харківщині та назвав Фугаскою: собача гуляло окопами та жило на позиціях з військовими. Боєць хотів забрати песика додому, розповідає мати бійця Вікторія. Коли чоловік загинув під Бахмутом, у пам’ять про сина родина вирішила знайти Фугаску.
Хто нині доглядає за собакою Кирила, пише «Суспільне Харків».
«Змалечку носив додому котів, собак»
До повномасштабної війни 26-річний Кирило був будівельником, а з її початком пішов добровольцем до військкомату, розповідає мати хлопця Вікторія Пушкіна.
«Він з першого дня казав, що піде воювати. А я кажу: «Зачекай, а може це триватиме два-три тижні». В Черкаській області він оббігав усі ТРО, військкомати. А йому кажуть: «Ми звідси не призиваємо, їдь до Харкова, до свого військкомату призивайся», — згадує Вікторія.
Після місяця навчання Кирило став командиром взводу.
«На війні померти, загинути в бою — для мене це честь. Але ти не думай, що я не хочу жити»
«Казав: «А хто, якщо не я? Якщо я буду сидіти, і ми всі будемо, такі як я, сидіти. То хто буде захищати мою країну, а мою родину? Це мій обов’язок, я повинен це зробити». А також казав: «На війні померти, загинути в бою — для мене це честь. Але ти не думай, що я не хочу жити», — згадує слова сина мати загиблого бійця.
26-річний Кирило Пушкін був командиром взводу. Фото: Олена Клименко/Суспільне Харків
На фронті Кирило підібрав цуценятко і назвав її Фугаско. Собачка прожила з військовими в окопах у Вовчанську понад місяць.
«Вона там з ним на позиції була, спала. А коли перекидали їх на Бахмут, то він каже: «Я переживаю за неї. Де вона там буде жити? Там небезпечно». Він почав просити сусідів, щоб вони собі її забрали», — каже Вікторія.
Також Кирило думав над тим, щоб привезти Фугаску додому.
«Я кажу: «Синок, звісно, ми її заберемо». А він каже: «А можна?». «Звісно, можна, ти воїн, у мене і питаєш, чи можна додому собаку забрати», — пригадує розмову з сином.
Мати Кирила Пушкіна Вікторія разом з Фугаскою. Олена Клименко/Суспільне Харків
Кирило з дитинства любив тварин, говорить мати.
«Таку собаку могла вибрати тільки моя дитина. Він же такий був. Дуже добрий, слухняний. Він змалечку носив додому котів, собаку. Не було грошей купити собаку, то він пішов до притулку і взяв там собаку собі», — згадує Вікторія.
Кирило Пушкін підібрав цуценя у прикордонному Вовчанську та назвав Фугаскою. Фото: Олена Клименко/Суспільне Харків
Снаряд влучив в окоп
Під час служби Кирило намагався телефонувати родині майже щодня.
«Мам, все добре, 4.5.0. І татові: у мене 4.5.0. Все плюс». Ніколи не скаржився ні на що. Хоча були проблеми зі здоров’ям. Але це ми вже дізналися, коли аптечку його побачили, купу знеболювальних. Але він нам ніколи не казав», — говорить Вікторія.
Згодом підрозділ сина перекинули з Харківщини на Бахмут, 2 березня Кирило не вийшов на зв’язок: він та ще двоє військових загинули під час артобстрілу, коли в їхній окоп влучив снаряд, розповідає мати.
«Він вийшов на позиції та наказав усім максимально заховатись в окопах. Був сильний артилерійський та танковий обстріл, і вони не могли зайти на ці позиції. Чекали, поки буде можливість. Як затихло, вони зайшли. І знову почався обстріл, він всім наказав, щоб вони максимально сховалися, а я буду спостерігати та доповідати по рації ситуацію. В останню мить він стрибнув в окоп, там були батько з сином, і в цей час туди прилетів снаряд. І о третій годині ночі він загинув», — говорить Вікторія.
Батько Кирила Пушкіна Павло з портретом сина. Фото: Олена Клименко/Суспільне Харків
У тодішніх умовах син прийняв правильне рішення, впевнений батько бійця Павло Пушкін.
«З точки зору командира те, як він зробив, сказав заховатись їм, це дуже виважене рішення, абсолютно зважене. Якби він почав їх відводити, то вони всі б там полягли», — говорить Павло.
Наступного ранку побратим Кирила повідомив телефоном про смерть сина, каже Вікторія: «Вони ходили його відкопали. Їм велика подяка, за те, що дістали його».
Кирило Пушкін підібрав цуценя у прикордонному Вовчанську та назвав Фугаскою. Фото: Олена Клименко/Суспільне Харків
Біла Фугаска
Після смерті сина батьки вирішили розшукати підібраного ним пса, який залишився у Вовчанську. Дали оголошення в інтернеті — і за два дні Фугаска знайшлася, розповідає Павло.
«Я дивлюсь на неї, а вона сірого кольору. Думаю, сірого й сірого. Привезли її, відмили. А вона біла-біла собака. Вода була чорна. Фронтова собака. Вона в окопах з військовими, хто її там мив», — говорить батько Кирила.
Кирило Пушкін підібрав цуценя у прикордонному Вовчанську та назвав Фугаскою. Фото: Суспільне Харків
Доглядати за Фугаскою та спанієлем Робертом допомагають двоє молодших синів подружжя.
Собака починає гавкати під час повітряної тривоги та перед вибухами, каже Павло та пригадує слова, які повторював сину: «Я йому завжди казав: «В тебе тече кров героїв. Бо в тебе дід і прадід герой, і другий дід». Він усміхався».