За 80 днів повномасштабної війни українські захисники повністю знищили 17 російський батальйонних тактичних груп. Попри втрати, росіяни досі переважають нас у важкій зброї. Насамперед – у авіації, а також в бронетехніці, РСЗВ і артилерії.

Про це міністр оборони України Олексій Резніков повідомив на засіданні за участі генсека НАТО в Раді закордонних справ ЄС на рівні очільників оборонних відомств. 

«За даними української розвідки, загальне об’єднане угруповання військ, яке застосовується проти України (з урахуванням резервів) нараховує близько 167 тис. особового складу. Безпосередньо розгорнуто для участі у бойових діях 91 БТГр. Ще 55 БТГр може бути залучено з резерву та після відновлення протягом 1-2 місяців», – повідомив міністр. 

Основні зусилля Кремля зараз зосереджені на спробах оточення та знищення угруповання Збройних Сил України у Донецькій та Луганській областях, створення та утримання сухопутного коридору з Росії до Криму та повної окупації півдня України. У зоні ведення бойових дій росіяни інтенсивно обстрілюють цивільні об’єкти, житлові будинки, що призводить до великих жертв серед цивільного населення.

«Противник наносить ракетно-бомбові удари по об’єктах військово-промислового та паливно-енергетичного комплексів України на території нашої держави. Цілями також є елементи транспортної інфраструктури та логістичні “хаби”. Кремль збільшив кількість ракетних ударів по території південно-східних областей України та у районі Одеси», – наголосив Резніков. 

Ракетні удари ворог завдає з літаків дальньої авіації, не заходячи у повітряний простір України. Також зберігається загроза ударів крилатими ракетами морського базування (у першу чергу КРМБ “Калібр”) з кораблів та підводних човнів з акваторії Чорного моря та ракетами берегових ракетних комплексів “Бастіон”.

На півночі, звідки росіян викинули, вони обстрілюють прилеглі райони Чернігівської, Сумської та Харківської областей. 

Уздовж кордону України з Білоруссю активні маневри здійснюють білоруські війська. Україна через це змушена резервувати частину сил на випадок, якщо Москва дотисне Мінськ і змусить його до відкритого вторгнення. 

«За багатьма ознаками Росія здійснює підготовку до ведення довготривалої військової операції. Війна переходить у затяжну фазу. Ми бачимо, як на Херсонщині, у Запорізькій області російські окупанти активно здійснюють інженерні та фортифікаційні роботи, щоб за необхідності перейти до оборони», – додав міністр.

З огляду на це Олексій Резніков зробив кілька акцентів. 

Перший – кожен день війни приносить жертви серед наших військових та величезні страждання цивільного населення. Особливо – на тимчасово захоплених Росією територіях. 

«Весь світ бачив, що відбулося у Бучі. Такі самі «бучі» зараз відбуваються скрізь, де стоять російські війська. Наших людей викрадають, катують, вбивають», – підкреслив міністр.

Війна руйнує українську економіку. З кожним днем збільшується потреба у ресурсах на відновлення. Затягування війни спричиняє ризик глобальної продовольчої кризи, а також чергової міграційної кризи. Тож Україна прагне перемогти ворога і звільнити території у найкоротший термін. Не дати Росії затягнути конфлікт. 

«Тому ми дуже зацікавлені отримувати міжнародну допомогу, купувати зброю максимально швидко та у потрібних кількостях. Нам потрібні танки, бронемашини, засоби ураження на довгих дистанціях (MLRS, важка артилерія, авіація, ракети). Ми прагнемо зберегти життя наших людей«, – наголосив він.

Друге – необхідно підвищити ефективність міжнародної допомоги за рахунок кращої координації зусиль усіх партнерів.

Зокрема, зброя, яку ми можемо отримати у вигляді матеріально-технічної допомоги чи за комерційними контрактами, може надійти у короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективі. Україна хотіла б скоординувати зусилля усіх партнерів – ЄС, НАТО, США, Великої Британії, Канади, Австралії, Японії та інших країн – у такий спосіб, щоб:

• розкласти можливі надходження у три умовні корзини – короткострокову, середньострокову, довгострокову, щоб формувати необхідні спроможності та розраховувати на певні можливості у конкретний час;
• подивитися на усі надходження не тільки через кількість, а через критерій розвитку спроможностей Збройних Сил України.

«Зокрема, в ідеалі метою є отримання озброєння та військової техніки не просто у вигляді окремих одиниць, а у вигляді organic unit. Щоб у підсумку ми отримували не просто гармати, а одночасно засоби контрбатарейної боротьби, машини управління, БПЛА для наведення на цілі, засоби ППО-ПРО для прикриття. Елементи цього комплексу можуть надходити з різних країн, але за рахунок інтеграції ми отримаємо якісну перевагу», – пояснив Резніков.

Третє – для реалізації цього підходу треба забезпечити синергію між партнерами. Це стосується військового штабу ЄС та ресурсів European Peace Facility, НАТО, а також EUROCOM США і програм американського Уряду.

Наразі у нас немає розуміння, на які конкретно потреби спрямовуються ресурси EPF. Ми бачимо лише узагальнені цифри. Це призводить, зокрема, до того, що ці ресурси спрямовуються на позиції, які Україні загалом потрібні. Але які можуть надати країни, з яких ми не можемо отримати зброю. Натомість ресурси ЄС можна було б спрямувати країнам ЄС на ті продукти, які є тільки у них», – додав Резніков.

Є також країни Євросоюзу, які не мають зброї, але хочуть допомогти. 

«У цьому контексті можливо доцільно розглянути можливість розширення інструментів EPF. Доповнити його елементом на кшталт трастового фонду. Куди країни ЄС, у яких немає зброї, могли б передавати на управління кошти, які за заявками України будуть спрямовуватись іншим країнам ЄС в якості оплати за ті чи інші позиції», – запропонував міністр.

Резніков підкреслив, що Україна справді цінує підтримку і розуміє, що вона не може бути безмежною. Тому зацікавлена в її максимально ефективному використанні.