Історія музиканта, оборонця та ветерана Станіслава Ралдугіна наче два стоп-кадра: ось він грає на саксофоні на честь свого міста, а тут він вже ховає поранену руку у рукавичку, та зізнається, що поки так і  не спробував взятися за інструмент. Між цими відео вісім років, в які вмістилося більше ніж у декого за все життя. Декілька спроб добровольцем піти на війну, виборене право на це з початком повномасштабного вторгнення, участь у жорстких боях, поранення, поневіряння,  й відродження.

Розповідає, як довго намагався потрапити в армію, на фронт. Як разом з побратимами полював на російський танк, як отримав поранення, але танк друзі підбили.

Після поранення було вкрай важко пристосуватися у мирному житті. Станіслав як й багато хто з ветеранів замкнувся, не знав що робити та як й з ким спілкуватися. Допомогла підтримка батька, який також є ветераном російсько-української війни, музика та мрія — створити музикальну компанію, лейбл, який буде на пошук українських талантів на просунення їх на світову арену.

Але мрія залишилася б мрію, якщо не підтримка.  Станислав взяв участь у Хакатоні Проєкту підтримки молодих ветеранів та внутрішньо переміщених осіб в Україні. Наразі, завдяки навчанню та підтримки, це не просто ідея, а чіткий бізнес-план. Є студія, заплановано її розширення, у планах й додаткове навчання.

Станіслав говорить його бізнес-проєкт дещо складний, адже він будується на творчості. Але впевнений, якщо бути завзятим та мати підтримку все збудеться. Тем більше українська музика — має великі світові перспективні й вона несе зцілення та підтримку для всіх опалених війною.