Історія виникнення Клочківської вулиці у Харкові.

Вулиця Клочківська є однією з головних транспортних магістралей Харкова. Вона прямує від Сергіївської площі на перехресті зі Соборним узвозом до об’їзної дороги на Олексіївці, де переходить в автошлях Т-2103 у напрямку міста Дергачі, селища Мала Данилівка та російсько-українського кордону близько селища Козача Лопань. Вулиця повністю перетинає Шевченківський район міста з півдня на північ, а її довжина складає 8 кілометрів. Історія Клочківської починається ще у 18-му столітті з невеликої однойменної слободи. І за цей час вона стала однією з найвідоміших харківських вулиць.

Редакція сайту 057 за допомогою книги «Вулиці та площі Харкова» розповідає історію виникнення Клочківської вулиці у Харкові.

У 18-му столітті в межах міста знаходилася невелика слобода Клочківка. Її заснував харківський полковий суддя Клочко. Вона мала 67 дворів та 85 будинків. Дорога, що вела до слободи, починалася від Університетського саду і далі проходила пісками. У першій чверті 19-го століття вона називалася Пісковською чи Клочківською вулицею.

На початку Кловчківської у 1824 році відкрили рибні крамниці. Біля Бурсацького мосту у 30-х роках 19-го століття розташовувалися кузні, а за ними — кам’яні торгові лазні. Частина вулиці, прилеглої до Покровського собору, тривалий час залишалася не забудованою, тому що там було болото. І лише з 50-х років 19-го століття у цій частині вулиці почали з’являтися житлові будинки та різноманітні торговельні заклади. На розі Клочківської та колишнього Купецького узвозу спорудили готель. У 1909-му на вулиці провели трамвайну лінію.

У 1924 році на вулиці стартували великі планувальні роботи. На місці пустиря, перерізаного глибоким яром, облаштували Клочківський з’їзд. Він поєднав Клочківську з теперішньою площею Свободи. Тоді ж на вулиці продовжили трамвайну лінію.

Після звільнення Харкова від нацистських окупантів на Клочківській вулиці провели значні відновлювальні роботи. У 1955-му на схилі Саду Шевченка, що виходить на Клочківську, побудували красиві каскадні сходи. У 1959 році розширили проїжджу частину вулиці та продовжили трамвайну лінію.

Довгий період часу на вулиці знаходився ботанічний сад Харківського національного університету імені Каразіна. Цей сад був заснований у першому десятилітті 19-го століття. Так, у 70-х роках 20-го століття його колекція налічувала близько 900 видів рослин або понад 10 тисяч екземплярів — представників флори різних країн світу. Сад став базою начальної та науково-дослідної роботи біологічного факультету університету. В подальшому ботанічний сад перенесли до району Павлового Поля впритул до Саржиного Яру.

На Клочківській вулиці спорудили низку підприємств, в тому числі заводи «Металіст», торговельного машинобудування та харчових кислот. На Клочківській розташували філію Всесоюзного науково-дослідного інституту пиво-безалкогольної промисловості, Український науково-дослідний інститут протезування, протезобудування експертизи та відновлення працездатності інвалідів, 8-му міську поліклініку, середню школу та літній кінотеатр «Соснова гірка».

Також на вулиці розмістили трест «Харківнафтогазорозвідка». У 70-х роках 20-го століття Харківщина посіла перше місце з видобутку газу у європейській частині СРСР. Харківський природний газ подавався до десятків міст Радянського Союзу та кількох європейських країн.

Значні будівельні роботи на Клочківській вулиці провели у дев’ятій «п’ятирічці». Наприкінці Клочківської побудували шляхопровід, яким пройшла об’їзна дорога навколо міста від проспекту Героїв Харкова до Харківського шосе. Біля об’їзної дороги на Олексіївці збудували автоцентр, призначений для ремонту та технічного обслуговування 13 тисяч автомобілів «Жигулі» на рік. Його обладнали новітньою діагностичною апаратурою. При автоцентрі зробили салон-магазин з демонстрування та продажу цих машин.

На вулиці відкрили гарний кінотеатр «Сучасник» та завершили будівництво одного з найбільших у Радянському Союзі Палацу водного спорту. Його спорудили за проектом архітектора Арєшкіна. У палаці облаштували плавальні басейни для дорослих та дітей, басейн для стрибків у воду, кілька тренувальних залів, кінолекторії та інші служби. В той же час спеціальні телеустановки, змонтовані в басейнах, дозволяли стежити за рухом плавців у воді та робити зйомки.

На початку 1976 року на Клочківській вулиці відкрили 7-му дитячу міську лікарню на півтисячі місць з великим поліклінічним відділенням. Лікарню оснастили найновішим обладнанням, спеціальними лабораторіями, відеотелефоном та телетайпним зв’язком.

У 70-х роках 20-го століття на Клочківській вели велике житлове будівництво. У дев’ятій «п’ятирічці», згідно з проектом, розробленим інститутом «Харківпроекту», розпочалася забудова мікрорайонів Павлівки, які зайняли значну територію вздовж вулиці.

Особливо значне житлове будівництво розгорнули у північній частині вулиці в районі Олексіївки. У 1971-1975 тут спорудили багато житлових будівель, у тому числі гуртожитки для низки інститутів та технікумів Харкова. У десятій «п’ятирічці» Олексіївка стала одним з основних центрів житлового будівництва у місті, займаючи у загальному обсязі 19%. Подібна програма мала на увазі підвищити ефективність використання цінних земель та можливість подальшого впровадження прогресивних рішень у практику масового будівництва у Харкові.