Майже рік тому вулицю Невельську у Харкові назвали на честь дитячого письменника, якого вбили росіяни. А провулок Невельський носить назву Капитолівський, звдки родом Володимир Вакуленко.

Хто такий Володимир Вакуленко?

Володимир Вакуленко (1972–2022) — поет, прозаїк, дитячий письменник, лауреат численних літературних премій. Народився на Кіровоградщині, останні роки мешкав у селі Капитолівка біля Ізюма на Харківщині. Автор понад десяти книжок, серед яких поезія, проза і твори для дітей.

Володимир опікувався сином-аутистом

Його творчість вирізнялася ліричністю, експериментальністю та глибоким громадянським звучанням. Вакуленко був послідовним прихильником української культури, відкрито засуджував російську агресію з 2014 року. Активно волонтерив, підтримував українських військових і займав чітку проукраїнську позицію.

Колишня дружина Володимира Ірина Новіцька згадувала: 

Володя навчив мене захищати свої погляди, боротися з несправедливістю, брехнею, лицемірством. Фарисейства, подвійних стандартів не терпів ні в чому. Часто сварився і на все життя розходився з людьми через різницю в поглядах, ставав непримиренним ворогом, водночас визнаючи їхні добрі риси. Не боявся виступити в акції протесту і фізично постраждати, що доводить його участь у Євромайдані і, врешті-решт, сам факт, що лишився в окупації та став жертвою рашистів, не здавши і не покинувши своїх друзів та не примирившись із ворогами. Він навчив мене не боятись розвиватися та експериментувати.

Вбивство письменника

У березні 2022 року, під час окупації Ізюмщини, Володимира Вакуленка двічі викрадали російські військові за доносом. Після другого затримання зв’язок з ним обірвався. У листопаді того ж року його тіло знайшли у масовому похованні в Ізюмі. Поховання проводила місцева ритуальна служба, вона й вела журнал із відомостями про вбитих росіянами місце­вих жителів, у якому під номером 319 були вказані дані Вакуленка. Слідство підтвердило, що Вакуленка розстріляли російські окупанти.

Перед смертю Вакуленко закопав свій «Щоденник окупації», у якому документував життя під контролем російських військ. Зошит знайшла Вікторія Амеліна, і в 2023 році він був опублікований, ставши важливим свідченням воєнних злочинів. Сама Вікторія також стала жертвою росіян: вона загинула від важких поранень після того, як росіяни обстріляли Краматорськ.

36-й аркуш щоденника:

Перший період снилися цифри, старі календарі, знайомі снилися й хлопці, ніби обіймаю їх, зустрі­чаю. Боюся й думати, що з ними. Перші дні окупації я трохи здавав і через напівголодний стан взагалі. Зараз взяв себе в руки, навіть город гребу поти­хеньку та картоплю до хати вніс. Пташки цвінькають тільки зранку, по обіді навіть від ворон не почуєш злостиве „кар“. Врешті увечері мене рятує музика в мобільному — записував ще до війни: joryj kloc, Плач Єремії, Ґорґішелі та ін. А сьогодні, у День поезії, в небі привітав мене невеликий журавлиний ключ, і крізь їхнє курли ніби чулося: „Усе буде Україна!“ Я вірю у перемогу!

Того ж року Володимиру Вакуленку було посмертно присуджено Національну премію України імені Тараса Шевченка.