Вулиця Огарівська у Холодногірському районі цієї весни була перейменована на честь Олександра Чуба.

Олександр Чуб, позивний Вікінг, воював з 2016-го ще під час АТО у складі 8 полку Сил спеціальних операцій.

Олександр «Вікінг» Чуб мріяв стати військовим, як його батько, і навчався у військовому ліцеї імені Івана Богуна у Києві. У 13 років невиліковно захворіла його мама, і Сашка перевели до цивільного ліцею. Але хлопець не полишив мрію. Коли почалася війна росії проти України, він утік із дому до навчального центру «Правого Сектору». Батько, повернувшись із відрядження на Донбас, знайшов сина і переконав повернутися до цивільного вишу.

Закінчивши навчання, Олександр доєднався до лав 8-го полку Сил спеціальних операцій. Із 2016 року хлопець брав участь у спецопераціях в АТО. Тоді він травмував спину під час завдання і повернувся на реабілітацію. Поки Чуб відновлювався, він став інструктором із рукопашного бою у Військовому інституті КНУ імені Тараса Шевченка.

Попри складне та болісне лікування хребта, не припиняв тренувань: щодня після інституту їздив до друзів-спецпризначенців, з якими познайомився на стрільбах та до яких, поспілкувавшись із командиром, намагався долучитися.

«Із першої секунди знайомства з Олександром я зрозумів – це не простий воїн. Починаючи з «фішечок» на екіпіруванні, які, на перший погляд, незначні, до тримання і перекидування в руках зброї – усе в нього було як треба. Сашко був у тренді військових навичок, водночас поводився стримано, скромно, врівноважено. Я підтримав його бажання спробувати пройти до нас відбір. Попередив – легко не буде, але Сашка це не налякало», – пригадує першу зустріч з Олександром його командир Віктор Хоренко.

З лютого 2022 року у складі підрозділу спеціального призначення ГУР МО України виконував низку спеціальних та бойових завдань, які допомогли змінити хід великої війни.

Брав участь у звільненні Київщини, штурмі Зміїного — Олександр був першим, хто висадився на скелястий ґрунт Зміїного з повітря і з кулеметом пробивав шлях побратимам. 

19 червня 2022 року під час чергового штурму вогневих позицій окупантів Олександр отримав численні вогневі поранення, несумісні з життям. Розуміючи це, він наказав побратимам не забирати його, бо інакше вибратися живими їм би точно не вдалося.

Молодшому лейтенанту Олександру Чубу було присвоєно звання Герой України. Почесну нагороду від Президента за сина отримав батько.

«Три місяці росіяни не віддавали тіло Олександра. Постійно переносили дату обміну, намагалися затягнути українців на свою територію. І навіть мертвим його намагалися обміняти на своїх – живих… Чи то розуміли справжню цінність українського розвідника, чи просто знали, що нам не байдуже щодо своїх – на відміну від них», – згадує командир Чуба Віктор Хоренко.

«Олександр постійно рвався у бій, ніколи не пропускав жодного завдання, не просив його підмінити, не жалівся на втому… Коли ми виконували завдання на сході та півдні України, у тому числі коли звільняли Зміїний, кожного разу виходила інша група, бійці мінялися – хтось відпочивав, набирався сил, інші йшли у бій і навпаки. Олександр же брав участь у завданнях постійно…», — розповідає Віктор Хоренко.

Нагадаємо, новамапа Харкова: перейменування, — вулиця ВСЕВОЛОДА ТАТЬКОВА