Сьогодні ми згадуємо тих, завдяки кому ще можемо боротися і завдяки кому вільні — Небесну сотню та Євромайдан. 

Багато хто й досі говорять, що всі події, в першу чергу війна, через Євромайдан. Що ж саме сталося через Євромайдан?

Так, ця боротьба триває вже одинадцять років,  ба більше, вона триває понад тисячу років, тому що тисячу років тому у заліссі завівся монстр, який почав кріпнути та мріяти зжерти Україну. Й проковтнув би у 2013, якби сміливці не вийшли на Майдан. 

Так, на жаль зараз на фронті вже і діти тих, хто був на Майдані, і ті, хто був в той час дітьми, хоча і тоді казалось, що ось-ось Перемога. Але краще боротися, ніж бути рабами, й за це ми повинні подякувати Євромайдану.

Так тоді ми були наївні, й завзяті. Казалося ще трохи, й скинемо промосковських посіпак. Але б якщо не було тієї віри, чи всі б хто вийшов вийшли б на вулиці? За віру в Перемогу також потрібно дякувати Євромайдану. 

Так зараз тривожно через всю цю міжнародну політику. Але тоді було також лячно. Адже ті, хто виходив на Євромайдан, не мали джавелинів, F-16, “леопардів”, не мали підтримки на рівні санкцій проти рф, їм потрібно було ще перебороти російську пропаганду в Україні та світі та довести, що це саме боротьбі народу України за волю, а не протизаконні сутички. Адже уряди все одно більше довіряють урядам. Й саме завдяки Небесної Сотні у нас є підтримка, F-16 та санкцій проти рф.

В лютому 2014 року у Харкові ходили “титушки”. Вони могли побити кожного. Тому що міліція, так тоді ще була міліція, вважала за необхідним служити керівникам держави, які служили кремлю.

В лютому 2014 року в Харкові, юридично українському Харкові, могли вбити за українську символіку, український прапор або українську мову. Тих, хто говорив українською називали “бандеравцями” та “западенцями,” але були сотні тих, хто виходив на майдан.

В лютому 2014 року в Харкові не можливо було виїхати в Київ, всі дороги були перекриті міліцією. А дороги з бєлгорода та кордон відкритий, сюди їхали “сторонники хнр, днр, лнр,”. 

В лютому 2014  в Харкові машини їздили по московському проспекту та білогородському шосе, люди жили в московському районі, на головній площі стояв ленін, вчили в школах “русский язык”, слухали кобзона, газманова, киркорова, кинчева та харківські новини на “русском языке”

В лютому 2014  в Харкові і в Україні не вважали українську армію за армію, але дивились російські серіали “про крутих десантників, які мочать чеченов”, інтернов зі смішним Охлобистіним та кіно, «де діди воєвали».  

Саме завдяки Євромайдану ми пройшли великий шлях й маємо більше, ніж в 2014, а ворог все той же. Хоча й веде він себе більш жорстко. Боремося!