Український військовий оглядач Констянтин Машовець вважає, що зараз на Донбасі вирішується доля російсько-української війни.

Про це Машовець написав на своїй сторінці у Фейсбук.

“Очевидно, що командування військ противника, яке затіяло наступ на Вугледарському напрямку, а також розпочало одночасні атаки в районі південно-східніше Новомихайловки, зробило це зовсім не від «хорошого життя». Воно не могло не розуміти однієї речі – ЗСУ не просто так завзято уперлися в районі Вугледару, Новомихайлівки та Мар’їнки…

На те була цілком важлива та зрозуміла причина, напряму пов’язана нівроку із долею всього південного угрупування військ противника, а також із долею Керченського мосту…

Скажу більше, якщо противник так й не зможе вирішити цю проблему – загальна стратегічна ситуація для нього різко погіршиться. По-суті, зараз в районі Павлівки, Новомихайловки та Водяного рішається доля всієї осінньо-зимової кампанії цієї війни…

Так, і я зовсім не перебільшую…Справа ось в чому…

Коли Керченський міст був пошкоджений, мало хто з пересічних наших громадян уявляв собі ПОВНІ наслідки цієї події, окрім можливості постібатися в «тирнетах» та запілякати там же пару трольних мемів для росіян. Тим більше, що росіяни достатньо оперативно приступили до дослідження розмірів та характеру пошкоджень цього мостового переходу внаслідок вибуху, а згодом й до його ремонту…

На перший погляд здавалося, що вибух на Керченському мосту дуже опосередковано вплине на інтенсивність та темпи постачання російських військ та предметів матеріально-технічного забезпечення на Кримський напрямок. Адже, ешелони знову пішли, а ремонт мосту зразу набрав високих темпів…

Але згодом з’ясувались дуже цікаві речі… зокрема:

— ОСНОВНИЙ обсяг постачання для потреб російських військ на Південно-Західному ТВД відбувається саме ЧЕРЕЗ Крим. По суті, півострів на сьогоднішній день перетворився на таку собі величезну тилову базу всього стратегічного угрупування військ противника, яке розташовано в Херсонській, Запорізькій областях України, з якої росіяни вже розтаскують основні обсяги постачання по різним своїм угрупуванням, які розгорнуті від Херсону, до Маріуполя та Волновахи…

— Пропускна здатність Керченського мосту є ОБМЕЖЕНОЮ, а отримані ним пошкодження цю здатність зменшили ще більше…

— Повністю відновити мостовий перехід росіяни будуть здатні не раніше весни 2023-го року (вони це визнали самі…).

Окрім цього варто також мати на увазі ще декілька речей…

Річ перша…

Увесь тил російських військ у оперативно-тактичному сенсі об’єктивно прив’язаний до залізничних доріг. Адже ці обсяги треба возити ешелонами, бо вантажівками це зробити майже неможливо…
Річ друга…

Окрім цього, потрібні розподільчо-перевалочні склади та сховища. В цьому відношенні проблема полягає в тому, що накопичувати ті обсяги предметів МТЗ, які потрібні росіянам в реальності, наприклад, для того щоб підготуватися до якогось більш-менш значного наступу (мається на увазі, оперативно-тактичного масштабу) лише за допомогою Кримських складів та Керченського мосту також дуже складно (довго та дорого…). Це також справедливо й для оборони, якщо вона буде супроводжуватися достатньо активними бойовими діями на достатньо широкому фронті (а судячи зі всього, ЗСУ навряд чи нададуть росіянам можливість «спокійно» оборонятися цією осінню та взимку)…

Річ третя…

У цьому сенсі, росіянам вкрай потрібна якась комунікація, яка якщо й не була би альтернативою, то принаймні, вагомо доповнювала би «кримську». І така комунікація із заданими параметрами в них є… Це залізнична гілка сполученням Дебальцево – Волноваха – Комиш-Зоря – Федорівка – Каховка… Зараз, вони її дуже активно відновлюють (включаючи мости та переїзди), ремонтують та підсилюють полотно, стики, за певною інформацією, навіть пробують обладнати окремі ділянки електричною тягою…

Річ четверта…

Але є один нюанс, який дуже ускладнює росіянам подальше користування цією комунікацією. Ага, ви правильно зрозуміли… українські війська, які якраз в районі Вугледара та Павлівки, а також в районі південніше Новомихайловки, знаходяться на відстані від цієї комунікації, яка дозволяє їм застосовувати по ній та по цілому ряду її вузлових пунктів, достатньо широкий спектр засобів ураження (наприклад, від вузлової станції Доля до передових позицій ЗСУ в районі Новомихайловки менше 18-и км, а від передових позицій ЗСУ в районі Вугледару до залізничної станції Волноваха, приблизно — 25-26 км). Що, в свою чергу, майже виключає її ритмічне та повноцінне функціювання у майбутньому…

Саме тому, російське командування було ВИМУШЕНЕ спланувати, підготувати та розпочати цей наступ на Вугледарському напрямку, аби принаймні, відсунути ЗСУ від цього залізничного шляху… на таку відстань, яка була би здатна убезпечити його від вогневого впливу ЗСУ, або зменшити список засобів ураження ЗСУ, здатних до нього доставати по дальності.

За станом на сьогоднішній ранок, командуванню військ противника не тільки не вдалося виконати це завдання, воно навіть й близько не наблизилось до початку його здійснення. Обидві ударні тактичні групи противника (достатньо вагомо поповненні «чмобіками»), маю на увазі Вугледарську та Новомихайлівську, просто «стерлися», намагаючись протаранити оборону двох українських бригад (яких – не скажу, але ви й так знаєте, про кого йде мова). Не допомогло, навіть, введення у бій додаткової БТГр 40-ї обр МП на крайньому лівому фланзі Вугледарської групи у напрямку на Пречистівку…

Але я не думаю, що все так й скінчитися на цій ділянці. Очевидно, маючи у тактичному резерві ще 2.5 БТГр (також, «свіжих», поповнених переважно тими ж «чмобіками»), командування військ противника спробує й їх ввести у бік, з метою «нарощування зусиль», аби таки — досягнути виконання бажаної мети.

Хоча, звісно, у інформаційному плані… історія із «взяттям Павлівки» явно нічим добрим для противника не пахне…”, — підсумував Машовець