24 лютого на територію України прийшли на «навчання» російські солдати, більшість з яких більше ніколи не повернуться додому. Вони загинули! Серед них був снайпер Анатолій Муравйов, 2000 р.н. з м. Красноярськ, росія.

Цей молодий хлопець більше ніколи не побачить свою доньку Софію, 30.11.2018 р.н. та своїх рідних. У росії його чекала мати, батько, сестра та дружина.

На даний момент його мати Олександра Ведернікова, 8 грудня 1973 р.н., та батько Віктор Муравйов, 31 липня 1965 р.н. проживають у смт. Нижня Пойма (Нижньоінгаський район), росія.

У них було двоє дітей – дочка Віра та син Анатолій Муравйови. Син помер у квітні 2022 року на війні.

Чистякова Віра (дів. Муравйова) виховує доньку Варвару Антонівну, (30.11.2019 р.н.), одружена, живе в смт. Нижня Пойма (Нижньоінгаський район), росія.

Досить щаслива російська сім’я, все було в повному порядку, діти, онуки, мир, поки росія не напала на Україну під приводом «спецоперації». Ця сім’я більше не буде колишньою і життя нормального більше не буде.

На місці смерті їхнього сина в Україні було знайдено блокнот Анатолія з особистими записами, з якими можна ознайомитись, ось кілька сторінок написаних ним ще до війни в Україні:

Судячи з записів у даному блокноті, видно, що Анатолій і не збирався в Україну після Нагірного Карабаху, але чому ж він таки поїхав туди? — це був наказ російських головнокомандувачів, які тупо відправляли зовсім молодих хлопців на вірну смерть, забезпечивши їх одягом не по сезону і простроченими пайками, військовою технікою довоєнних часів, думаючи, що вони здатні захопити Київ за 3-4 дні.

Серед особистих речей Анатолія Муравйора так само було знайдено кредитну картку Ощадбанку росії на ім’я Олександра Рисьова. Швидше за все, він теж загинув, раніше за Анатолія, і тому Муравйов вирішив збагатитися на своєму товариші по службі забравши у нього карту.

Збройні сили України організували грамотну оборону та ефективне відображення агресії «другої армії світу» у цій війні. Росіяни такого не очікували. На жаль ця війна ще не закінчена і у Муравйова можливо залишилися живі його товариші по службі, з якими він ходив в одну школу:

Ілля Левданський, 1 січня 2002 р.н., смт. Нижня Пойма, Красноярський край, росія

Данило Титоренко, 27 вересня 2002 р.н., смт. Нижня Пойма, Красноярський край, росія, служить в/ч 47192 рф

Антон Пятков, 14 листопада 1997 р.н., смт. Нижня Пойма, Красноярський край, росія

Можливо, вони ще живі і їх можна врятувати, зупинивши цю війну. Уважно подивіться на фото, можливо, на цих знімках саме ваші знайомі, родичі, друзі і ви докладете всіх зусиль і допоможете їм вижити. Інакше їх чекає та сама доля – ганебна смерть на українській землі.

Вони думали, що приїхали на «навчання», надто пізно зрозумівши, що це справжня війна. Вони руйнували мирні міста України, вбивали людей та тварин, ґвалтували жінок, дітей, пенсіонерів, займалися мародерством (забираючи все цінне та не цінне у громадян України). І це називається «друга армія світу»? Це ганьба всієї росії, всіх росіян, які підтримують путіна і підтримують війну. Вас зневажає увесь світ!