Якщо проаналізувати цифри, то можна з’ясувати дивні речі. Виявляється, що за часи війни витрати на чиновників лише зросли, а харківські громади навіть без команди Дональда Трампа накласти руку на надра, мало що мають з них.

Такий аналіз вже зробив Антон Авксентьев, політолог, кандидат наук, викладач Харківського національного університету. А ще, він розповів про те, чи готується Харків до виборів, які шанси на відновлення міста й чи спроможні громадяни контролювати владу. Але на питання за чий рахунок відбуватиметься відновлення Харкова відповідь невтішна.

За свій рахунок Харків буде відновлюватися щонайменьше 22 роки

ПРО ВІДНОВЛЕННЯ

Скіжить Антоне, на що на Вашу думку може розраховувати Харків у процесах післявоєнного відновлення? Враховуючи, геполітику репарацію мабуть вже ніхто не чекає

Напевно, ми вже не розраховуємо ні на репарацію, ні на контрибуції. Якщо серйозно, то нещодавно міський голова Харківського герцога назвав суму 10 мільярдів євро. Ну, якщо на 45 помножуємо, то 450 мільярдів гривень. Міський бюджет Харкова, грубо кажучи, це 20 мільярдів. Виконання минулоріч фактично було 20 мільярдів. Тобто нам треба 22,5 роки ні на що не витрачати, окрім цього відновлення.

Це відповідь, власне, на ваше питання, чи може громада своїми ресурсами витягнути це відновлення. Ні, звичайно, не може. Якщо більш широко про весь регіон, то у нас фактичне виконання доходів бюджету за 2024 рік по всьому регіону було 45,5 мільярдів гривень.

Це так званий зведений бюджет, тобто це 56 громад плюс обласний плюс 7 районних. Але на райони там копійки. Багато чи мало? Якщо порівнювати з 2021 роком, виконанням фактичним останнього довоєнного року, то це та ж сама цифра.

Але це не означає, що це ті самі гроші, тому що у нас лише офіційна інфляція 50%. Тобто, якщо у вас зростання не перебиває інфляцію, значить, насправді, у вас економічна стагнація. Я думаю, що тут всі це відчувають, хто мешкає в Харкові.

В цілому економічна ситуація важка, вона дуже складна. Вона дуже неоднорідна, якщо аналізувати місцеві бюджети по громадах. Тому що, скажімо, громади Красногородського, Берестинського району, там є дуже велике зростання в окремих громадах.

Кожна громада – це своя локальна історія, звичайно, дуже впливає безпековий фактор та близькість до лінії фронту. В рамках всієї України теж така неоднорідна історія, тому що бюджет Києва за 2024 рік перевели вперше за 100 мільярдів гривень доходу. Бюджет, скажімо, Львівської області зведений, він теж дуже стрімко розвивається.

Ми всі розуміємо причину, ми всі розуміємо цю неоднорідність, тому, повертаючись до вашого питання, безумовно, власними ресурсами громади Харківщини не зможуть витягнути це відновлення. Ми повернемося до питань витрат фактичних, як розподіляються витрати бюджету, але ще раз я показав цю статистику. Нам на відновлення треба 22 річних бюджети, тому навіть якщо ми там щось на 10% річному бюджету скоротимо, це не вирішує глобальну проблему.

Тому треба залучати, окрім власних ресурсів громади, треба залучати європейські або американські. Подивимося, які в нас будуть стосунки з Америкою. Гранти бажано, кредити мені не дуже подобається слово, інвестиції бажано, але ми розуміємо, що запорука інвестицій – це сталий мир, щоб тут була нормальна безпекова ситуація.

І окрім цього, насправді, я досліджував співвідношення місцевих бюджетів та державного бюджету за останні роки. В нас, фактично, відбувається така бюджетна централізація, контртренд, тому що було до повномасштабного вторгнення. І якщо просто дивитися на співвідношення суми усіх місцевих бюджетів та державного бюджету, то гроші все більше і більше осідають на центральному рівні.

І тому тут є питання до наших народних депутатів, які мають пам’ятати, що вони представляють і весь народ України, і, зокрема, Харківщину, ну, зокрема, ми кажемо про 14 мажоритальників, там їх вже не 14 залишилось, але все одно вони представляють наш регіон, вони повинні лобіювати інтереси нашого регіону. В нас є міжфракційне об’єднання Слобожанщина, з кожної каденції до наступної воно там містує. Як воно лобіює наші інтереси? Ну, тут є питання.

Я один приклад наведу ще зі своєї статті 2022 року, коли ми пропонували з колегами таку ідею, що основний податок, який наповнює місцеві бюджети, це ПДФО – податок на доходи фізичних осіб. І він зараховується за певною формулою до бюджетів різних рівнів. 64% йде в громаду, здається, 15% – в обласний бюджет, 21% – в держбюджет.

Наша ідея була, щоб ця формула була не уніфікованою по всій країні, а децентралізованою в залежності від реальної стану бюджетів громад. Тому що ми бачимо дуже різні траєкторії, коли одні бюджети перевиконуються, переважно Київ, західні регіони, я вже сказав, там за рахунок напливу туди грошей, капіталу, людей, там бюджети перевинкуються, і ми бачимо ситуацію тут. Ідея була така, що треба внести зміни до податкового кодексу, щоб принаймні на час воєнного стану, або, можливо, якась ще перспектива, щоб ця формула була диференційованою.

Скажімо, щоб громади Харківщини залишали собі з цих податків тут зібраних не 64%, а 75%. Це треба прораховувати з економістами. Але я навіть не бачив від наших депутатів жодної подібної ініціативи.

Навпаки, я бачив, як вони синхронно, майже всі, одностайно голосували за те, щоб забрати з місцевих бюджетів військовий ПДФО, передати його на держбюджетний рівень. 2024 рік показав, що навіть цю суму не використали всю на державному бюджеті, а з місцевих це дуже серйозно вибило гроші. По Харкову це десь 3,5 мільярди.

Якщо не в абсолюті, а в відсотках, це більш за все вдарило по Дергачівській громаді. Це було десь третина їхніх доходів чи навіть більше. Було б цікаво, щоб депутати з міжфракційного об’єднання Слобожанщина пояснили, скажімо, мешканцям Дергачівської громади чи міста Харкова, що саме з їхніх ініціатив і голосувань відстоює наші економічні інтереси, а що суперечить їм.

ПРО ВИТРАТИ НА ЧИНОВНИКІВ

А логіка бюрократії полягає в тому, щоб постійно розширюватися, постійно розширювати свої повноваження, свою владу і свої видатки на своє отримання з бюджету

Скажіть, будь ласка, наскільки тоді раціонально витрачаються наразі кошти в місцевих бюджетах? І чи дійсно громади їх контролюють? Чи навпаки, ми бачимо, що під час війни цей контроль дещо зменшився?

У нас приблизно 20 мільярдів гривень – це бюджет Харкова річний. І в нас кожен рік зростають ці управлінські видатки. І, звичайно, це трошки дивно виглядає, абсурдно, на фоні всього стану економічного і доходів населення.

Скажімо, фактичне виконання в 2023 році було приблизно 900 мільйонів, 0,9 мільярда, в 2024-му було вже 1,2 мільярди, і зараз в плані на 2025 рік – 1,7 мільярда. Тобто, зростання доволі значне. Хоча я пам’ятаю, що ще в листопаді, здається, 23-го Ігор Терехов на прес-конференції сказав, що його ініціатива, його навіть ніхто про це не питав, він сам сказав, що в нього є ініціатива скоротити видатки на управлінський апарат, на чиновників на 25%.

Це можна знайти в інтернеті його цитати. Але рух і динаміка зовсім в протилежному стані. Це щодо наших пріоритетів у видатках.

Але це всеукраїнська тенденція?

Так, вона. В тому та й справа, що це всеукраїнська тенденція. І як я собі розумію, що місцеве самоврядування і громади, вони беруть приклад з державної влади, з центрального рівня.

У нас 107 різних державних агенцій, міністерств, інституцій і так далі. Деякі з них навіть назви просто абсурдно звучать зараз. Деякі з них абсурдні за своєю сутністю.

Скажімо, можна подивитися витрати на центральну виборчу комісію під час військового стану, коли нам з кожної празки повторюють, що вибори неможливі. І їх не було фактично три роки. Виникає питання, що саме робила ця комісія.

Сайт в неї не працював, але запрацював, до речі, місяць тому. Це цікавий сигнал. Але на них теж дуже великі витрати.

І на днях буквально парламент з помпою ухвалив рішення про підвищення зарплат держслужбовцям. Це подається як дуже проєвропейська реформа щодо реформи держслужби, перехід на якісь прогресивні стандарти оплати. Вони постійно порівнюють оплату держслужбовців з приватним сектором.

Але вони порівнюють їх з приватним сектором в Києві, умовно з топ-менеджерами банків. І вони хочуть, щоб держслужба заробляла стільки ж. Повертаєшся до місцевого самоврядування, бачучи ці тенденції під час війни останні три роки, місцеве самоврядування вирішило, що, ну, а чим ми гірші. І оця логіка бюрокрації, вони поширюються з центрального рівня на локальний.

А логіка бюрократії полягає в тому, щоб постійно розширюватися, постійно розширювати свої повноваження, свою владу і свої видатки на своє отримання з бюджету. Тому, так, Харків справді на першому місці, якщо рахувати в абсолюті, більше за все витрачає Київ. Але, там, десь 4 мільярди.

Але це зрозуміло, тому що, ну, великі міста. З іншого боку, якщо дивитися не в абсолюті, а в відсотках, то якраз найменш рентабельним є управління маленькими громадами. З серед обласних центрів найбільше в відсотках витрачає Ужгород, 14,5 відсотків.

Це на отримання апарату управління. В Харкова це приблизно 7 відсотків. Але, якщо ми зануримося, там, на селищній цілький рівень громад, то ми побачимо, що там десь і 30 відсотків є, і 40 відсотків.

Насправді, логіка реформи децентралізації була, якраз, направлена проти цього. Бо децентралізація, як не дивно, вона на низовому рівні була укрупненням і централізацією. Тому що невигідно утримувати в кожному селі на 100 людей, утримувати свою сільраду за її управлінським апаратом.

Тому їх укрупнювали. Але ми бачимо зараз, що все одно дуже дорого коштує нашому місцевому самоврядуванню і нашій державі дуже дорого коштує управління.

ПРО ПІДГОТОВКУ ДО ВИБОРІВ ПОКИ ГОВОРЯТЬ, ЩО ВИБОРІВ НЕ БУДЕ

Безоплатне метро це гарний приклад, як конвертувати чужі податки в особистий рейтинг.

Наскільки доцільні інші витрати? Чи є в них елемент піару?

Повертаючись до вашого другого питання щодо доцільності деяких витрат, я думаю, що правильний акцент щодо безкоштовного транспорту, тому що, якщо дивитися в цифрах, то це найвагоміша стаття.

Є ще питання до озеленювання чи ілюмінації, але це вимірюється на рік максимум сотнями мільйонів, можливо, навіть в однині сотнями мільйонів гривень. А історія з безкоштовним транспортом – це вже вимірюється мільярдами. Я бачив різні оцінки.

Максимальною, яку я бачив, було 2,5 мільярди гривень. Тобто, це понад 10% від нашого річного бюджету. Але там є нюанси, що саме там враховано.

Це, безумовно, політична історія. Це історія піарна. Я думаю, що це гарний приклад, як конвертувати чужі податки в особистий рейтинг.

При цьому, якщо ми зробимо зараз опитування, запитаємо думку харків’ян, поза межами прогресивної фейсбук-бульбашки, де всі рішуче засуджують і рахують кожну копійку міських коштів, ми побачимо, що більшість харків’ян, звичайно, підтримує цю ініціативу Ігоря Терехова. І вони її персоніфікують з ним. І він цю історію теж подає як свою особисту.

І я думаю, що він буде всіма силами її тримати до наступних виборів.

Він говорить, що це приваблива штука для того, щоб харків’яна залишалася в місці-місті. 

Можливо, я не знаю, я не користуюсь, тому мені важко сказати. Ми всі бачили ці дискусії і знаємо ці аргументи. Частина тих, хто користується, кажуть, що вони готові платити ці 8 гривень, але щоб це було комфортно і не треба було чекати по 20-30 хвилин на транспорт.

Але я повторяю, що це безумовно така популістична штука з точки зору передвиборчого піару. Фактично, з одного боку, ми розуміємо, що виборів зараз немає. З іншого боку, ми розуміємо, що влада, як центральна, так і будь-яка місцева, вона функціонує в режимі очікування, активного очікування виборів постійно, на відміну від опозиції.

Зараз ми по Харкову проїдемося, ми побачимо бікборди лише одного політика і потенційного претендента на посаду міського голови Ігоря Терехова. В нього різні поклійки, паралельно вітання за святом весни і краси. Тут теж, до речі, цікаві акценти в цьому привітанні з 8 березня.

Такі, які вони були і три роки тому, а не такі, які вони зараз в цих прогресивних дискусіях в Фейсбуку, що саме, з чим саме треба вітати. Тобто Терехов ще не робить поклійку «За права жінок». Це ще тюльпанчик і святок краси.

І оця поклійка, яку я вже відмічав, відзначав ще наприкінці минулого року. Пишаюся, що я харків’янин, Ігор Терехов, причому вже інший пейзаж. Але я думаю, що в його штабі вирішили, що це дуже вдала ідея.

Технологічно погоджуюсь, це вдала ідея. Ототожнення з Харковом, залізе бетон, город героїв, от наш лідер. Тому це цікава історія.

І всі ці поклійки – це теж невипадкове нагадування про себе. І я думаю, що влада готується до виборів завжди. Це типова історія.

Але це не тільки про Харків? У сенсі не лише в Харкові бюджетні гроші витрачаються з прицілом на передвиборчий піар?

Я думаю, що там ще гірша ситуація. Насправді в нас не така погана ситуація в Україні в цілому з точки зору інструментів контролю. В нас є система Прозора, можна відслідковувати всі ці тендери, бачити інформацію.

В нас оприлюднюються вчасно всі бюджети з усіма додатками. В нас на сайтах міської влади, обласної, здається, адміністрації є теж їхні закупівлі, окрема сторінка. Тобто інструментів, щоб це досліджувати, багато.

Але, може, справді це вже не так резонує, як ще два роки тому. Може, всі якось звикли. Мені зараз згадалося, що передвиборча кампанія 21-го року, і там був такий опозиційний до Терехова перформанс, коли підігнали вантажівку до міськради.

І там був банер «Ворують, зато делают». В ньому дуже, мені здається, точно передан такий наратив середньостатистичного виборця, який голосує за міцних господарників, не лише в Харкові, а в інших містах. Цей «Ворують, зато делают», можна там, не знаю, щодо Філатова в Дніпрі, щодо Труханова в Одесі.

Тобто, можливо, не так боляче і гостро сприймається цей корупційний трек. Українці звикли, що краде будь-яка влада, але це їх щось робить, щось для нас, безкоштовний транспорт. Я думаю, що всі ці речі, вони не випадкові.

Можна в Фейсбуках обурюватись, не обурюватись, але це дуже специфічне таке середовища. В Фейсбуці, я умовно кажу, як середовище, там, умовно, 10-15% пасіонарих, критично налаштованих, людей, які там дуже все занурюються. Але кожен голос у нас рівний, і голос активного фейсбукера, і голос просто пересічного виборця.

Тому це все міські влади, не лише в Харкові, але вони роблять з таким розрахунком. Звичайно, потрібен контроль сильніший, ніж він є зараз.

ПРО ІНВЕСТИЦІЇ ТА КОПАЛИНИ ДЛЯ ТРАМПА

До 2018 року вся ця рентна плата надходила за видобування, користування надрами надходила виключно державного бюджету. Потім в нас був тренд децентралізації, і проголосували реформу, що 5% лише 5% йдуть в місцеві бюджети, 95% залишаються в держбюджеті…. Але Трампу тут немає чим поживитися.

Як в такой спосіб відновлювати міста? Залучати інвестиції та контролювати витрати?

Я думаю, що контроль буде подвійний, з одного боку, він буде внутрішній з громадського суспільства, з цього середовища, який зараз намагається це робити, і трошки запитувати у міської влади, що да як, і на що витрачаються кошти.

З іншого боку, ті, хто будуть сюди приходити з інвестиціями, якщо це будуть американці, то американці або європейці, вони точно зроблять систему дуже потужного зовнішнього контролю, і розуміючи нашу традиційну корупційну ренту в Україні, я думаю, що вони не дадуть розкладати свої гроші так нахабно, як це в Україні прийнято було робити останні 33 роки. Тому з контролем я думаю, якщо сюди справді прийдуть великі гроші, то сюди прийде і великий контроль, а не те, як воно зараз. Великим магнітом для інвестицій буде Харків, якщо у нас будуть сприятливі умови Сталого Миру, то сюди і на відбудову прийдуть, я думаю, що тут буде конкуренція з будівельників, це буде не лише конкуренція «Жилстрої-1», «Жилстрої-2».

Я читав, що і турки хочуть сюди заходити, інші європейські компанії, і щось тут будувати в Харків, відкривати заново бізнес, це може бути справді такий погніб для інвесторів, але за умови миру.

А щодо області? Які там перспективи залучити інвесторів? Чи є що запропонувати, ті ж самі копалини?

Щодо області, і щодо вашого точнішого питання про копалини, насправді я теж досліджував в бюджетах за 2024 рік фактичне виконання в зведеному бюджеті, тобто сумарно по регіону, в нас 800 мільйонів гривень рентної плати за користування і видобування надрами і корисних купалин на Харківській області. Це не дуже багато, бо я сказав зведений бюджет це 45,5 мільярдів, а тут 800 мільйонів.

Тобто це доволі невелика частка. Майже вся ця сума, три чверти цієї ренти, це газ. Тобто у нас багато чого є, там пісок в кар’єрах, ліса якийсь, але якщо суттєво і в цифрах дивитися, то основний наш ресурс це природній газ.

Різні, бачу, оцінки, але приблизно третина газу українського видобування це Харківська область. Але я не геолог, тут треба інших людей питати щодо стану цих надр, бо я бачив думку, що вони вже вичерпуються. І що скоро їх тут вже немає, і вони вже будуть що видобувати.

Ну не тільки, насправді, географічно воно плюс-мінус ще нормально розташовано. Це там, слава Богу, не Куп’янськ, не Вовчанск. Переважно це якраз західний такий пояс нашої області.

Це от якраз Красноградський більший район. От у нас є така Наталинська громада у цьому Берестинському, за старою назвою, Красноградському районі. Вона дуже заможна сільська громада, яка якраз живе за рахунок цієї нафтогазової ренти, видобування.

Але, ну, це такий ресурс, який в нас є. І, до речі, знову про лобі наших інтересів. До 2018 року вся ця рентна плата надходила за видобування, користування надрами надходила виключно державного бюджету. Потім в нас був тренд децентралізації, і проголосували реформу, що 5% лише 5% йдуть в місцеві бюджети, 95% залишаються в держбюджеті.

Але навіть ці 5% от вони дозволили казати зараз про ці там, ну, майже про ці 800 мільйонів, і для окремих громад вони дуже вирішують, як от наведена Талинська чи Стара Вєровська, інші громади. Виникає питання, а чому 5? А де наша міжфракційна Слобожанщина, яка скаже, а давайте 25, і десь на 15 зійдемося? Це б для Харківщини було дуже виграшно. Можна було поб’єднуватися вже макрослобожанщиною з Полтавщиною, Сумщиною, бо нафтогазова історія, вона для всього цього кластеру дуже актуальна, і ставити ці ініціативи.

Тут, щоб ми не розпалювали регіональну ворожнечу, нас і колеги з Львівщини і Івано-Франківщини, які теж видобувають газ нафту, вони б теж підтримали. Але я не бачив таких ініціатив від наших мажоритарників, взагалі не бачив цих дискусій. Але для наших місцевих бюджетів, особливо в умовах нашої стагнації економічної останні 3 роки, це була б дуже потужна історія, але таких законопроєктів ми чомусь не реєструємо.

В принципі, були розмови, що 5 це в 2018-му це от зараз 5%, а далі буде тренд ще на децентралізацію, децентралізацію, але, як я сказав, у нас змінився тренд, зараз у нас централізація, на жаль. Щодо рідкоземельних металів, про які зараз дуже багато ідеться, я боюсь, що Трампу тут нема чим поживитись. Знову ж таки, я не геолог і не економіст, хоча ми тут багато про цифри, про ресурси.

Я політолог, але з того, що я бачу в відкритих джерелах, Харківщина де фігурує на цих картах рідкоземельних металів? Там дуже різні регіони, і там частково окуповані, тимчасово окуповані наші території, і Центральна Україна, якісь західні регіони, але Харківщини я там не побачив. Якщо дуже зацікавиться безлюдівським кар’єром Трамп, то можливо, але рідкоземельних тут начебто немає. Але взагалі це така дуже міфічна історія, багато зараз воно обговорюється, а яке там реально підґрунтя, не знаю.

Була версія, що ці карти взагалі старі, радянські, і не зрозуміло, воно там є чи немає. Тому побачимо.