Сержант Ігор Великий захищав Харків, загинув на Донбасі, а зараз його побратими прагнуть присвоєння йому звання Героя Україна 

Про Ігоря всі говорять однаково — дійсно великий, добрий та відповідальний. Поруч з ним почувалися впевнено.

«Такий здоров’як, якому говорили, добре що ти воюєш за нам, — посміхається його побратим Іван, — він ніколи не панікував, якось нас ворог «обкладує», снаряди щільно падають поруч, а він доповідає у штаб все «4.5.0». При цьому коли йшлося про життя та здоров’я хлопців, він міг й зі старшими по службі сперечатися»

Ігор виріс у Вільшанах, у родині вчительки та працівниці музею на висоті Конєва, Валентини Великої. Закінчив школу та технікум, та за власним рішенням пішов на строкову службу. Спочатку, й брати не хотіли попри прекрасні фізичні дані, згадує його мати. В 2010 році про розвиток армії в уряді не думали.   

В 2015 році Ігор Великий був призваний  по мобілізації, в складі Окремої Гвардійської 93 механізованої бригади «Холодний яр» брав участь в АТО, зокрема виконував службово-бойові завдання в околицях Донецького аеропорту. В населених пунктах Водяне, Піски, Опитне. Був командиром міномета.  Далі продовжив службу за контрактом в Нацгвардії, в роті розвідки спеціального призначення.

В першій день повномасштабного вторгнення він приїхав в ОДА, де формувалися загони добровольців.

«Не було ані спорядження, ані бойового досвіду, ані машин у більшості з нас, — згадує побратим Сергій, — Ігор виділявся на цьому фоні, він взяв на себе керівництво нашим загоном, ми отримали зброю, й укріпляли оборону на Олексіївці, адже тоді росіяни йшли зі сторони Дергачей».

Після того, як стало зрозуміло, що Харків не буде окупований, Ігор майже зі всіма своїми побратимами перейшов у підрозділ ГУР МО «KRAKEN.» Спочатку в штурмовій роті звільняв Харківщину, потім в розвідці воював на Донбасі. Там, під Часом Яром й загинув, прикриваючи українській десант.

Я б не могла його зупинити, він завжди говорив, хто тебе захистить, вас захистить, якщо не я, — згадує сина мати. 

Саме такі, бойові хлопці, які ніколи не відмовлялися від завдань й повинні отримувати звання Героя. У Ігоря залишилася маленька донечка, це важливо буде для неї.

Вони створили петицію, щодо присвоєння Ігорю «Ольшану» Великому званню Героя України, яку можна підписати тут.