— Хочу поговорити з вами про чутки, що росіяни«підуть на Харків». Звичайно, російські боти це розганяли, аби сіяти паніку. Я побачив ваш докладний аналіз того, а що вони можуть на тому напрямку зробити. Що ми знаємо про можливості російських окупаційних військ на харківському напрямку? І які їхні можливості просування аж до Харкова?

— Для того, аби мати можливість там наступати або, як ви говорите, просуватися до міста Харкова, не говорю вже про проведення операцій на оточення чи штурму самого міста, потрібні війська в відповідному обсязі.

Їх немає зараз у противника на тому напрямку. Загальна чисельність, можливо, до 12 тисяч військовослужбовців. Це на території всієї Бєлгородської області. А тут потрібно не лише на території всієї Бєлгородської області. Треба сконцентрувати якесь угруповання відповідного обсягу на достатньо вузьких ділянках, відрізках, щоби прорвати систему оборони.

Це угруповання ворожих військ, яке називається Бєлгород, виконує завдання головним чином для сковування наших сил і засобів, які розташовані на харківському напрямку. Для того, щоби українське командування не мало можливості скористатися ними на інших напрямках. Вони сковують, роблять це достатньо специфічно.

Говорити, приміром, про прорив, оточення та штурм міста-мільйонника… На цьому етапі це навіть не смішно.

— Для чого це роблять росіяни?

— Я не знаю, для чого вони це роблять, але це ідіотизм. Вони одночасно перекидають туди окремі частини та підрозділи зі складу 11-го армійського корпусу, зі складу угруповання військ Запад, яке зараз наступає на куп’янському напрямку. З куп’янського напрямку перекидають. І одночасно з Курської області перекидають близько п’яти тисяч мобілізованих для поповнення 2-ї мотострілецької дивізії, 47-ї тощо.