23-річний Олександр – психолог батальйону 25-ї ОПДБр. За освітою Олександр політолог, тож уважно відслідковував і аналізував події навколо України ще до початку повномасштабного вторгнення. Піти до війська вирішив ще у перші дні великої війни, коли ворожі колони намагалися прорватися до його рідного Харкова. 

Редакція продовжує розповідати про Героїв України. 

Тактика ворога, упевнений Олександр, повністю побудована на радянських підручниках. А от наша – гнучка, нелінійна, противник не здатен прорахувати наші плани. І наші командири, на відміну від російських, насамперед думають про збереження життя особового складу.  

Про 25-ту повітрянодесантну бригаду Олександр розповідає, як про велику родину. Між бійцями тут теплі і дружні стосунки. І втрата кожного побратима – це велике горе для військової родини. Олександру, на жаль, довелося пережити й це. 

«Спершу, коли формували БТГР, я був командиром піхотного взводу, тоді ми отримала завдання їхати під Лозову. Там загинули мої хлопці, це стало сильним ударом для мене, – розповідає він. – Важко було… Адже ми жили в одній кімнаті, їли один хліб. Коли БТГР розформували та Лозова вже була в безпеці, нас розподілили по батальйонах, я потрапив у танковий. Але тих хлопців я не забуду ніколи».  

Олександр упевнений: танкіст має бути розумним і хоробрим. 

«А ще холоднокровним, щоб діяти без емоцій, тоді повернешся живим, – додає він. – Маю сказати, що моральний стан у танкістів дуже високий». 

Саша дуже хвилюється за своїх батьків, які прийняли складне рішення та не виїхали з Харкова. А вони, своєю чергою, – за сина, який на передовій боронить країну. 

«Для моєї матусі головне, щоб я їй хоча б плюсика надіслав і все, – посміхається Олександр. – Звісно, намагаюся телефонувати, щоб мама знала, що зі мною все добре».   

Щодо постачання західної зброї до України Олександр каже одне: з часів Холодної війни європейці не бачили такої страшної війни, як відбувається зараз в Україні. І їм потрібно нагадувати, що наразі українські воїни стоять щитом, захищаючи не тільки свою державу, а й увесь цивілізований світ. І в цій боротьбі зброя дуже важлива. 

«Ми вже бачимо, що зброя від союзників здатна змінити хід війни. Як, наприклад, HIMARS. Тому її постачання потрібно прискорювати і збільшувати», — додав Олександр.