День Соборності України святкують 22 січня в пам’ять проголошення Акту Злуки УНР та ЗУНР. Цього історичного дня 105 років тому українські землі вперше об’єдналися в одній державі, а головна традиція свята на початку 90-х стала наймасштабнішою антирадянською акцією.

Більше про історію визначного дня та його символічну традицію – в матеріалі редакції сайту 056.

Вперше свято встановили у 1999 році, як памʼять про «велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави». 

У 2011 році його скасували, пропонуючи українцям обʼєднати два свята: День Свободи та День Соборності. Історики наголосили, що обʼєднання цих свят не лише зміщує акценти, а й зовсім підміняє сенси. 

Головний спеціаліст Українського інституту національної пам’яті Іван Стичинський розповів УП про те, що відбулося в День Соборності понад століття тому та про які події варто згадувати у цю дату. 

Чому День Соборності відзначають 22 січня

У ранок середи, 22 січня 1919 року, обʼєдналися дві частини незалежної України: Українська народна республіка та Західноукраїнська народна республіка.

Історик Іван Стичинський називає дату злуки УНР та ЗУНР чи не найголовнішою датою визвольної боротьби українців у тих роках. 

«Оскільки обʼєднавча ідея в українців була завжди, то виходить День Соборності одразу став вінцем визвольних змагань», – продовжує він. 

Коли у 1917 році розпалася Російська імперія, на українських територіях, що були в її складі, почалися самостійні рухи. 

Наддніпрянська Україна в уособленні Української Центральної Ради ухвалила третій універсал, яким відокремила себе як територіальна автономія. До неї входили 9 губерній: Київська, Волинська, Подільська, Чернігівська, Харківська, Полтавська, Катеринославська, Одеська та Таврійська.

Згодом, 22 січня 1918 року, в УЦР проголосували за четвертий універсал, який виголошував Українську народну республіку незалежною. 

Тодішня Західноукраїнська народна республіка (ЗУНР) утворилася лише за рік, після розпаду Австро-Угорської імперії, і охоплювала 5 областей: Львівську, Тернопільську, Чернівецьку, Івано-Франківську та Закарпатську. 

«Вже з цього часу, коли проголосили ЗУНР, в українських культурних і політичних колах йшли перемовини про те, щоб обʼєднати це все в одну країну», – розповідає головний спеціаліст Українського інституту національної пам’яті. 

Втілити це вдалося лише у 1919 році, коли зʼявилася така політична можливість, розповідає історик. 

«З обох боків були політичні перестороги, яким чином це відбуватиметься: бо це ж різні політичні системи, різні моделі правління. Тому спочатку був підписаний лише попередній Акт Злуки. 

Це було не просто підписання одного документу, а оновлення цілісного державного механізму, який до цього різнився», – додає Іван Стичинський. 

Примітно, що дата проголошення Акту Злуки була невипадковою. Роком раніше, 22 січня 1918, Центральна Рада проголосила незалежність УНР. Того дня був виданий IV Універсал, який містив такі положення:

• проголошення самостійності Української Народної Республіки; 
• доручення Раді Народних Міністрів укласти мир із Центральними державами; 
• оголошення оборонної війни з більшовицькою росією; 
• декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Зараз українці відзначають День Соборності як символ злуки та єдності. 22 січня 1918 року УНР виборола незалежність, а вже за рік у цей день – обʼєдналися дві частини України. 

Але, за словами історика, після першого в історії обʼєднання українських земель для держави Україна настали важкі часи. 

«Українці вели війну на багатьох фронтах з різними супротивниками, території меншали. Зрештою поляки окупували Галичину, а потім більшовики окупували решту території. І цілісної держави України знову не стало. 

Західні землі були під окупацією Польщі, Чехословаччини і Румунії, а більша частина території стала Українською радянською соціалістичною республікою», – розповідає Іван Стичинський. 

Історик пояснює, що розпад територій після 1919 року згодом дав привід більшовикам спекулювати, нібито саме вони обʼєднали Україну після 1939 року. 

«Це один із російських міфів: про приєднання більшовиками західних територій та присвоєння звання обʼєднавця. Та Україна вже була обʼєднаною у 1919 році, але наша соборність не витримала у силу військової поразки. Україна тоді опинилася в надто важких умовах«, – продовжує експерт. 

Як українці утворювали «ланцюги Соборності» 

Наприкінці існування радянського союзу українці почали влаштовувати так звані «ланцюги соборності». Люди бралися за руки вздовж доріг та влаштовували довжелезні шеренги, щоб продемонструвати таким чином єдність українського народу. 

21 січня 1990 року українці утворили ланцюг єдності від Києва до Львова. Це була одна з найбільш масових акцій у Центральній та Східній Європі, яка символізувала незгоду з політикою комуністичної партії. 

«Таким чином люди демонстрували єднання України та памʼять про визвольні змагання. 

Цікаво, що репресії СРСР не зруйнували ідею соборної України ще з 1919 року. Вона прожила до 90-х зокрема й через ці ланцюги єдності. 

Особливо серед української молоді ці ланцюги були поширені донедавна. Наприклад, у Києві, щороку відбувалися такі акції на мостах через Дніпро», – розповідає Іван Стичинський. 

За словами експерта, у перші роки незалежності не було чіткого усвідомлення, що нинішня Україна є спадкоємицею УНР та ЗУНР. Дехто помилково вважав, що вона походить з УРСР. 

«Пізніше, у 1999 році, щоб підкреслювати самобутність і обʼєднавчі сенси, свято вирішили відновити. Таким чином почали відзначати День Соборності», – пояснює головний спеціаліст Українського інституту національної пам’яті. 

«Українська хвиля» продемонструвала прагнення нації до незалежності та стала символом єдності людей зі східних та західних регіонів країни. Проте вже на тоді радянською пропагандою активно розкручувалася тема нібито розбіжностей між мешканцями цих частин України.

Традицію «живих ланцюгів» почали відроджувати у 2000-х. Численна акція пройшла на День Соборності в Києві в 2011 році – на мосту Патона зібралася понад 1 тис. учасників, подібні заходи охопили близько 20 міст. 

У 2014 році під час Революції Гідності акція відбулася на мосту Патона попри загрозу розгону спецпризначенцями МВС. Того ж дня стало відомо про перших загиблих серед протестувальників Майдану – 22 січня снайпери розстріляли Сергія Нігояна та Михайла Жизневського.

«Живі ланцюги» на мосту Патона в День Соборності проходили щорічно до пандемії коронавірусу. Наразі масштабні урочистості заборонені через вторгнення рф.

Чому День Соборності скасовували і відновлювали

У 2011 році президент-втікач Віктор Янукович вирішив обʼєднати День Свободи та День Соборності в одне свято, яке мали б відзначати 22-го січня. 

До цього День Свободи відзначали 21 листопада та започаткували ще за часів третього президента України Віктора Ющенка, як символ початку Помаранчевої революції. 

«За часів Януковича намагалися підмінити сенси. 

Одне з гасел Дня Соборності – це Схід і Захід разом. Бо дехто думає, що Схід і Захід став разом лише у 1939 році, що підкріплює міф про Сталіна, як про обʼєднавця українських земель. 

Певне, Янукович прагнув всидіти на двох стільцях і зменшити, на його думку, націоналістичний окрас Дня Соборності і зробити його «днем соборності і свободи», – ділиться думками Іван Стичинський.  

Згодом у 2014 році День Соборності повернувся до українців з тими сенсами, які у нього було закладено раніше. 

А День Свободи став Днем Свободи та Гідності, що символізує початок двох революцій – Помаранчевої та Гідності. Щороку свято відзначається 21 листопада. 

«В День Соборності варто пригадувати події з української історії, аналізувати, що вдалося, а що ні. Ті події були завершенням важкого і тривалого процесу. Український рух тоді був єдиний, і усім вдалося обʼєднатися попри складні умови», – додає Стичинський.

Соборність України. Що це означає

Свято вшановує Соборність, якої наша країна прагнула понад 100 років тому і бореться за неї зараз. Соборність невіддільна від державності, суверенітету та незалежності. 

Загалом термін має кілька значень. Це об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією. Також це духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Крім того, Соборність означає територіальну цілісність країни. 

Ворожа пропаганда протягом багатьох років ділила людей на «западенців» та «східняків», нав’язувала переконання, що «Україну вигадали більшовики». 

Події 1919 року спростовують всі ці міфи, однак українці знов вимушені відстоювати Соборність у боротьбі з російським агресором. Сьогодні Соборність означає деокупацію всіх захоплених РФ територій, а також возз’єднання з Донеччиною, Луганщиною та Кримом.

В Українському інституті національної пам’яті (УІНП) зазначають, що гасло Дня Соборності 2024: «Наша єдність – наша зброя».

Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу.