В районі проведення Антитерористичної операції на сході України баскетболіст Анатолій добряче закидав ворога з радянського протитанкового гранатомета. За це його прозвали «Джорданом». Продовжує захищати країну і зараз, влаштовуючи захопливі з окупантами.

Про це повідомляє сайт 056 з посиланням на Facebook-сторінку Оперативного командування «Північ».

Вперше воювати Анатолій пішов добровольцем. Служив у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Виконував бойові задання у Красногорівці, Водяному та інших містах. Був поранений, але став на ноги.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну він рвався захищати країну. Але родина була проти, бо боялася, що з ним знову щось станеться.

«Моя кохана дружина мене не відпускала. Я сказав, що піду хліба куплю, а сам пішов у військкомат. Вона сварилася, плакала, але потім змирилася. До речі, вона з дочкою займається волонтерством», — розповідає військовий.

Попавши на війну він був військовим у складі окремого батальйону оперативного командування «Північ». Чоловік брав участь у бою в Количівці під Черніговом.

«Вийшов наш розрахунок. Афганець, наш ротний, пішов до дороги, а я — на перехрестя. Мій побратим Батюшка спостерігав, передав мені, коли виходила ворожа колона, а я вискакував і відпрацьовував по противнику. Ворожа БПМ ніби задимілася, а я побіг», — згадує чоловік.

Каже, що біг і посміхався, а ворог з підбитої БМП намагався ще поцілити по українському захиснику. Але цього він не пам’ятає – усе розповів той же Батюшка, який спостерігав за ним.

Джордан каже, що навіть у дитинстві він так не стрибав через паркани, як робив це тоді у Количівці.

«У мене залишався останній заряд. Я вискочив з-за рогу вулиці і влупив у десантний відсік. БМП загорілася. Далі почалася така м’ясорубка, що вже було незрозуміло, крили і наші, і не наші. Була каша. Більше чого, були прильоти «ГРАДів» поруч…», — додав Анатолій.

З бою удалася вийти живим та здоровим. Тому Анатолій упевнений, що Україна йде до перемоги. А він з побратимами зробить все можливе, аби це пришвидшити.