Черговий рейд підрозділів «російського добровольчого корпусу» і легіону «Свобода росії» у бєлгородську область рф 22 травня застав кремлівських чиновників зненацька, ставши для них справжнім інформаційним потрясінням. Це вже втретє російські добровольці «без запрошення» навідалися на територію рф. 2 березня та 6 квітня 2023 року «РДК» взяв на себе відповідальність за проникнення на територію брянської області. Місцева влада оголосила «режим контртерористичної операції», чимало жителів грайворонського округу було евакуйовано, але це не завадило російським патріотам із мінімальними втратами вийти за межі рф. 

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували, що виявив рейд російських патріотів по бєлгородській області. 

Українські високопосадовці й офіційні особи відзначили, що знають про атаку, але заперечили будь-яку пряму причетність до неї ЗСУ.

«російський добровольчий корпус» («РДК») – військовий підрозділ, сформований у серпні 2022 року з етнічних російських емігрантів, які живуть на території України, а також в інших європейських країнах.  

Легіон «Свобода росії» («ЛСР») – військовий підрозділ, сформований у березні 2022 року з колишніх військовослужбовців зс рф та білорусів, що перейшли на сторону України для захисту її від російського вторгнення. 

Основною метою своєї діяльності російські добровольці декларують звільнення територій росії від режиму путіна і відновлення там конституційного ладу.   

Про що свідчить активізація діяльності російських добровольців на території рф?

По-перше, про внутрішню російську кризу, яка назріла ще до повномасштабного вторгнення рф в Україну. Безпрецедентні втрати військових і техніки в Україні, обстріли кремля та російських міст поступово доводили неспроможність влади не тільки перемогти в України, а й захистити власне мирне населення. Останнім доказом деградації системи безпеки в прикордонних з Україною російських областях стало безперешкодне перетинання кордону загонами «РДК» і «ЛСР» у складі 2 танків, БТРа та ще 9 одиниць бронетехніки і захоплення населених пунктів, контроль над якими російські війська змогли повернути тільки через добу. Особливе обурення спільноти викликала інформація, що на заходи з укріплення бєлгородського району було виділено понад 1 млрд рублів.

По-друге, всередині самої рф набирає обертів рух опору проти режиму путіна. Адже на тлі невдоволення перенесенням бойових дій на територію рф, все більше росіян пов’язують загрозу їхньому життю з агресивною політикою путіна в Україні. У таких обставинах стає неминучим подальше поширення в росії антирежимних партизанських рухів та народної підтримки дій «РДК» і «ЛСР». Фактично, у прикордонних селах під бєлгородом створені всі умови для підтримки населенням збройної боротьби добровольців-росіян проти режиму диктатора. До того ж, попри бездіяльність місцевої влади та непрофесіоналізм російського військового командування, кремль боїться роздавати зброю «для самозахисту» російському населенню в прикордонних регіонах. І єдиною причиною такої поведінки є недовіра кремлівської влади до власного населення і побоювання, що озброєне ополчення прикордонних областей перейде на бік повстанців з «РДК» і «ЛСР» та запустить ланцюгову реакцію повалення путінського режиму. 

Що це значить для кремля?

Резонансний випадок у бєлгородській області 22 травня став дуже болючим для російської влади. Щоб хоч якось стримати стрімке падіння рейтингу довіри, путін змушений реагувати, адже населення більше не вірить у спроможність влади захистити його на власній території. Путін опинився в патовій ситуації, коли будь-яке рішення лише погіршить ситуацію. Якщо для захисту цих територій він не відведе війська з України назад до росії, то покаже своєму народу, що його влада настільки ослабла, що не може навіть захистити населення російського прикордоння. Але якщо він поверне війська на кордон, то це послабить оборонні позиції рф на південному фронті саме тоді, коли Україна готується до контрнаступу. 

Що це значить для України?

Своїми транскордонними рейдами російські добровольці досягли низки цілей, сприятливих і для України.

З одного боку, вдалося посіяти паніку в російському інформаційному просторі та певним чином деморалізувати російське населення. Безсилля силовиків і влади діяти в нестандартних ситуація зумовило посилення антивійськових та антипутінських настроїв не тільки в бєлгородській, курській та брянській областях, а і вглиб країни. 

З іншого боку, вимушене перекидання частини військ із території України для охорони кордону послабить російське угруповання напередодні українського контрнаступу. Також бєлгородські події актуалізують для України питання створення безпечної і демілітаризованої зони для захисту населення прикордонних регіонів від російських обстрілів та терористичних атак.