Чутки про погіршення здоров’я самопроголошеного президента білорусі стали лунати ще з початку травня, коли він почав значно менше з’являтися на публіці. 9 травня на параді у москві лукашенко виглядав хворим і поспіхом повернувся до Мінська, пропустивши обід у путіна. Вже у Мінську лукашенко вперше за багато років не виступив із традиційною промовою до Дня перемоги. 13 травня лукашенко відвідав президентську клініку в Дроздах, а 14 травня не з’явився на святкуванні Дня державного прапора, державного герба і державного гімну білорусі. У росії на стан здоров’я лукашенка відреагували стримано – заступник голови комітету держдуми рф у справах СНД к. затулін заявив, що лукашенко «просто захворів». У білоруській опозиції просувають версію наявності у лукашенка інфекційно-алергічного міокардиту (захворювання серцевого м’яза, яке спричиняють інфекції). Озвучувалась і конспірологічна версія отруєння лукашенка росіянами через його небажання віддавати наказ білоруським військам про вторгнення в Україну. Проте 15 травня білоруські державні ЗМІ показали кадри з лукашенком, який прибув до центрального командного пункту військово-повітряних сил білорусі з перебинтованою, як після крапельниці, рукою.  

На тлі чуток про погіршення здоров’я диктатора, в суспільстві набуває актуальності питання – хто ж замінить його у разі смерті? У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували це, передає редакція. 

Згідно з Конституцією білорусі, в разі недієздатності або смерті лукашенка найвища влада в країні тимчасово (до виборів) перейде до спікера верхньої палати парламенту республіки. Нині цю посаду обіймає н. кочанова – колишня керівниця апарату лукашенка, яка вважається лояльною до нього і має забезпечити передачу влади наступному політику, якого оголосять переможцем на виборах.

Варто зауважити, що особливістю управлінської система білорусі є підконтрольність лукашенку всієї управлінської ланки в країні. Немає сумнівів, що усунення його від влади у результаті смерті або тяжкої хвороби призведе до певних політичних та економічних наслідків. 

По-перше, кремль спробує нав’язати свій сценарій збереження контролю над білоруссю, забезпечивши прихід до влади свого ставленика, лояльнішого ніж лукашенко. Для путіна принципово, щоб нова людина кремля на чолі білорусі не вагалася з приєднанням до війни проти України. І не виключено, що в результаті президентських виборів державу очолить нинішній прем’єр-міністр білорусі р. головченко, креатура старшого сина лукашенка – Віктора, найбільш значимої для кремля політичної фігури після його батька. 

Крім кремля, у боротьбу за контроль білоруської влади вступить Китай, який багато вклав у білорусь і теж спробує привести до влади президента, який би дружив із Пекіном та продовжив ту політику зближення, яку проводив лукашенко. Невідомо, чи є у Сі Цзіньпіна хтось на заміну лукашенку, але втрачати білорусь «без бою» Китай не стане.

По-друге, смерть лукашенка активізує різні внутрішні клани до боротьби за статус його спадкоємця, що може викликати кризові тенденції в білоруському суспільстві. Проте в сьогоднішній білоруській правлячій верхівці наразі немає людей, які готові протистояти кремлю в просуванні свого кандидата на владу. Також можливо, що історія з погіршенням здоров’я лукашенка є його політичним маневром із виявлення та усунення противників у владі. Якщо лукашенко остаточно одужає, він за допомогою силовиків проаналізує – хто і як із його оточення поводився під час його хвороби і зробить жорсткі кадрові висновки. Поява диктатора у військовій формі на центральному командному пункті ВПС і військ ППО говорить про його рішучість усунути всі перешкоди своїй владі.

По-третє, це шанс для білоруської опозиції консолідувати зусилля і взяти владу у свої руки заради збереження суверенності Білорусі. Лідерка об’єднаної опозиції Білорусі С. Тихановська вже закликала міжнародне співтовариство готуватися «до будь-якого сценарію», «діяти на випередження і швидко», щоб «повернути Білорусь на шлях демократії та не допустити втручання росії». Чи зможе білоруська опозиція після лукашенка захопити владу – питання відкрите, адже після кризи 2020 року більша її частина розгромлена та знаходиться у тюрмі або за кордоном. У цій ситуації все буде залежати від реакції білоруського населення та рішучості Заходу втрутитися в ситуацію.

Як би там не сталося далі зі здоров’ям білоруського самопроголошеного президента, останні інциденти є черговим нагадуванням для москви, Пекіна, Вашингтона, білоруської еліти та опозиції, що вже зараз варто готуватися до життя білорусі після диктатора. Яким воно буде – залежить від низки факторів, тому поки незрозуміло.