У Межівській селищній громаді на Дніпропетровщині раптово померла дитина. Основна підозра на менінгококову інфекцію.

Про це повідомляє редакція сайту 056 з посиланням на голову Дніпропетровської військової адміністрації Сергія Лисака.

З метою установлення причини смерті проводиться епідеміологічне розслідування, обстежено 25 контактних людей. Організовані протиепідемічні заходи, ситуація контролюється.

Менінгококова інфекція (МІ) – це гостре і досить небезпечне антропонозне захворювання, збудником якого є менінгокок (Neisseria meningitidis). 

Бактерія Neisseria meningitidis часто виявляється в носоглотці, не викликаючи захворювання — безсимптомне носійство, пояснила санлікарка. Проте бактерії можуть викликати інвазивну менінгококову інфекцію, яка є основною причиною менінгіту. Хвороба часто прогресує швидко, з летальним результатом у 8–15% випадків.

Менінгококові інфекції є переважно дитячими захворюваннями. Щороку в світі реєструють близько 300 000 – 500 000 випадків МІ, зокрема 30 000 – 50 000 летальних. На одного хворого генералізованою формою МІ припадає 20 000 – 50 000 носіїв збудників. Найвищий рівень захворюваності — серед дітей до 1 року. За три місяці 2024 року зростання захворюваності продовжується: зареєстрували 60 випадків, це на шість випадків більше ніж за три місяці 2022 року.

Захворювання на МІ фіксують в усьому світі. Найпоширеніша менінгококова інфекція в Африці, на південь від Сахари, на території від Сенегалу до Ефіопії.

Джерелом інфекції є люди — носії збудника, які виділяють менінгококи і не мають запальних змін у носоглотці, або ж хворі на гострий назофарингіт і генералізовані форми МІ.

Збудник передається із краплями слизу під час кашлю, чхання, розмови. Близький тривалий контакт з інфікованою людиною-носієм сприяє поширенню хвороби. Інкубаційний період триває 1–10 днів і в середньому становить 4 дні.

Основними клінічними ознаками МІ є менінгіт і сепсис. Менш поширені артрит і пневмонія. Менінгіт часто супроводжує тріада симптомів: гарячка, головний біль і ригідність потиличних м’язів. Досить часто наявні сплутана свідомість, нудота, блювота, світлобоязнь.

Менінгококовий сепсис (менінгококцемія) характеризується гарячкою і геморагічним висипом. Часто супроводжується септичним шоком, порушенням згортання крові (ДВЗ-синдром) та поліорганною недостатністю.

Менінгококову інфекцію можуть діагностувати під час клінічного огляду хворого і подальших лабораторних досліджень змивів з носової частини горла, мокротиння, крові, спинномозкової рідини.

Природна сприйнятливість людей висока, але наслідки інфікування залежать як від властивостей збудника (вірулентності), так і від резистентності ураженого організму. Після перенесеної хвороби зберігається тривалий імунітет.

Вчасна і адекватна терапія дає змогу врятувати життя пацієнта і визначає сприятливий прогноз. Головним у лікуванні менінгококової інфекції є усунення причин розвитку захворювання.

Основним профілактичним заходом МІ є раннє виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених бактеріальних носіїв, дотримання правил особистої гігієни, санітарно-освітня робота серед населення. У період сезонного підвищення захворюваності слід обмежити відвідування місць із великим скупченням людей.

Специфічна профілактика МІ актуальна у країнах з високими показниками захворюваності. Планова вакцинація проти цієї інфекції включена до національних календарів щеплень Бельгії, Великої Британії, Ірландії, Ісландії, Іспанії, Нідерландів, Німеччини тощо.

В Україні щеплення від менінгококової інфекції належить до рекомендованих. Вакцинацію дорослих і дітей з метою профілактики, а також за епідемічними показаннями здійснюють відповідно до наказу МОЗ від 11.08.2014 № 551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні».