9 жовтня по Запоріжжю війська рф здійснили чергову терористичну атаку. Більшість ракет влучили в житлові багатоповерхові та приватні будинки в одному з районів Запоріжжя. Місцевим мешканцям здавалося, що ракети вилучають у кожному районі міста.

Редакція розкаже, що відчувала українка, яка евакуювалася у Запоріжжя із окупованого Бердянська.  

По жахливому в даному випадку долі командування Повітряних сил ЗСУ повідомило, що ракетні удари по Запоріжжю були завдані з боку окупованих Мелітополя та Бердянська зенітними ракетами С-300. Емоції, які переживала українка схожі на ті, що відчувають усі громодян під час повітряної тривоги і звуках вибухів у власному місті. Нажаль, через терор рф, наразі в Україні не існує безпечних місць. По Запоріжжю вже третій день поспіль війська рф застосовують крилаті ракети та дронами-камікадзе.

По відчуттям запорожців було випущено 16 ракет.

«Чую різкий гучний звук. Миттєво злітаю з дивана, вже одягнена з вечора. Сумнівів немає, це – вибух. Хапаю кішку, телефон, ковдру. Другий вибух десь ближче. Закричали врозбій сигналки машин. Знову вибух, ще ближче. Утискаюся спиною в стінку холодильника. Встигаю подумати, до біса його звідси», — згадує українка.

У однокімнатній квартирі, що орендує вимушено внутрішньо переміщена українка у маленькому коридорі є п’ята, де можна встромити стілець між шафою і холодильником — це єдине місце, закрите двома стінами. Вхідні двері на ключ у неї не зачиняються бо важливо встигнути їх штовхнути у разі чого. Рюкзак відразу.

Потім знову чутно вибух і після цього завила сирена. На годиннику година двадцять три. Знову вибух.

В цей момент більшість починають шукати інформацію у чатах інформації, щоб дізнатися де приліт. Після цього у кожному важливо знати, що зі знайомими є зв’язок. Подібний алгоритм був і в данному випадку. 

«Короткі повідомлення-питання, такі ж короткі відповіді: чоловікові — всі норми, на чергуванні; подрузі – у порядку; знайомою – пише, що дуже голосно; в загальну групу випускникам клич відгукнутися — швидко відписуються ті, хто в Запоріжжі. Так. Нам не до сну. Поки пишу та читаю, знову вибухи, багато, вже не вважаю. Усі пишуть, що таке відчуття, ніби прилітає до всіх районів міста. Повідомляю адресу орендованої квартири в особисті тим, кому забула сказати. Мало що», — згадує українка. 

У місцевих чатах Запоріжжя прохання, не виходити з укриттів, «летять ще», повідомлення приходять з інтервалом у п’ять хвилин у перемішування зі словами «капець і пиздець».

«Відчуваю, як німіють ноги, чи то від напруги, чи то від не зручного становища. Кішка на колінах. Дві години одинадцять хвилин — ще вибух, потім тиша. Чекаю. Було 12 вибухів, ні – 16. Щось збило ППО. Роблю боязку спробу розігнутися, продовжую прислухатися. Тихо. А зараз очікування», — згадує дівчина.

Вже на годиннику два сорок п’ять – відбій. Відразу надходять повідомлення, що у місті горять будинки. Потім фото та відео — ракета потрапила до дев’ятиповерхового будинку, обвалилися квартири з восьмого по перший поверх у всьому під’їзді, кидаються люди, крики. Ще фотографії зруйнованих будинків.

«Порожнеча. Чекаємо світанку. Розміри болю та скорботи неможливо уявити», — підсумовує дівчина.