На що спрямована культурна спецоперація росії в Європі
Не є таємницею, що одним з елементів «гібридної війни», яку протягом останніх 30 років російські політтехнологи ведуть проти України та її західних партнерів, є діяльність за кордоном так званих російських культурних центрів і фондів.
У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували на що спрямована культурна спецоперація росії в Європі, передає редакція сайту 056.
Зазвичай подібні «центри культури і дружби» працюють під прикриттям російських посольств з офіційними цілями зміцнення двосторонніх зв’язків у культурно-гуманітарній сфері, сприяння у встановленні контактів у галузі науки та спорту й надання підтримки співвітчизникам. Контролем їх діяльності займається орган виконавчої влади рф – федеральне агентство «Росспівробітництво» через свої представництва в Європі – «Російський дім», «Російський центр науки і культури» (РЦНК). «Росспівробітництво» має 72 російських центри «науки та культури» в 62 країнах та представників у складі посольств у 22 країнах. Також для «просування за кордоном зовнішньополітичних інтересів рф, формування сприятливого для росії громадського, політичного і ділового клімату» 2 лютого 2010 року указом путіна створена неурядова організація «Фонд підтримки публічної дипломатії імені Горчакова».
Утім, як свідчать факти, реальна робота російських «культурних центрів» суттєво відрізняється від задекларованих статутних цілей.
Яку ж мету насправді переслідує російська культурна експансія у світі?
По-перше, це просування на Заході ідеалів «русского міра», яке визнано завданням гуманітарної політики рф за кордоном та невід’ємною частиною зовнішньої політики кремля. Задачею пропагандистської машини москви є нав’язування західному споживачу російського погляду на історію, зокрема новітню, надання викривлених фактів щодо подій в Україні, знелюднення та знецінення українців у контексті світової історії та подій з 2014 року.
Логіка мислення російських пропагандистів проста – якщо очевидні воєнні злочини рф отримують різке засудження з боку цивілізованого світу, то російські фільми, музика та література досі розповсюджені в Європі, США і навіть в Україні. Через таку «лагідну» пропаганду росія намагається виправдати свої злочини перед світом та отримати прихильність міжнародної аудиторії. Тож, «Росспівробітництво», «Російський мир» та фонд Горчакова щорічно організовують різноманітні культурні заходи, зустрічі, обміни, де поширюють викривлену інтерпретацію подій в Україні. Ту саму мету переслідують і проведені в європейських столицях виставки малюнків, присвячених «стражданням сімей Донбасу, які зазнали обстрілу з боку української армії», та акції «безсмертний полк».
Звісно, через російську агресію проти України діяльність багатьох подібних «центрів» пропаганди в Європі обмежена або, як у Румунії, припинена. Утім, продовжують офіційно існувати та просувати російські наративи «Русский дом в Праге», «Русский мир» в Угорщині, Польщі та Словаччині, «Российский дом науки и культуры» в Берліні, російсько-австрійське товариство дружби ORFG.
По-друге, подібні «культурні центри» та фонди використовуються російськими спецслужбами (службою зовнішньої розвідки рф та фсб) як резидентури для ведення розвідувальної діяльності та створення мережі «агентів впливу» в європейських економічних і політичних структурах, зокрема в медіасередовищі, серед політиків та лідерів праворадикальних партій. Це дає кремлю можливість створити в інформаційному полі країн Європи політичні «групи підтримки», які певним чином формують суспільну думку щодо недоцільності подальшої підтримки України та створюють інформаційний фон для скасування антиросійських санкцій. Хоча існування осередків та діяльність російських спецслужб під прикриттям культурних установ на Заході офіційно заперечується та приховується, факти їх втручання в культурно-політичне і фінансово-економічне життя країн ЄС та США стають відомими суспільству. Так, за твердженням західних розвідок, фонд імені Горчакова виступає легальним прикриттям російських спецслужб для створення «вербувальних центрів» із формування в Європі проросійського лоббі задля просування російських інтересів. Ідеться про таких постійних учасників російських пропагандистських заходів у Римі, як лідери радикальних італійських політичних партій «Товариство партизан Італії», «Комуністичне Відродження Італії», «Ліга Півночі», які публічно підтримують російську «спецоперацію» в Україні та анексію її територій.
Отже, «центри російської культури» в Європі перетворились на осередок шпигунської діяльності та інструмент пропаганди, дезінформації з виправдання воєнних злочинів рф в Україні. Головною зброєю проти такого інструмента поширення пропаганди повинні стати бойкот російського культурного продукту й російських діячів культури як в Україні, так і світі, відмова Заходу від культурної співпраці з рф, російського спонсорства, а також поширення застосування персональних та інституційних санкцій у галузі культури.