Цьогорічне святкування Геловіну випадає на 31 жовтня, а вже в ніч проти 1 листопада настає Велесова ніч — містичне свято, яке часто називають «українським Геловіном». Попри війну, у Дніпрі та багатьох інших містах з’являються тематичні локації, де можна зробити фото з гарбузами й привидами, а заклади організовують заходи до цих дат. Це свято з кожним роком стає дедалі популярнішим серед українців, які адаптують його на свій лад. Тож постає питання: чи можна Геловін вважати чимось новим для української культури, або ж наші пращури мали своє власне, дуже схоже свято — Велесову ніч?

Редакція сайту 056 порівняла ці два свята і розкаже про їх відмінності та схожість.

Напередодні листопадових холодів українці все частіше відзначають Геловін як це заведено на Заході, з усіма його яскравими декораціями, костюмами монстрів і пошуком солодощів. Чи, можливо, варто повернутися до давніх традицій і влаштувати Велесову ніч — свято, яке об’єднує українців зі спадщиною предків і надає особливого містичного колориту? З огляду на історію обох свят, у них є спільне — як і в часі, так і в ідеї. Та що ж робить Геловін таким популярним у світі, а Велесову ніч — настільки особливим святом для українців?

Корені традицій: Велес — покровитель мистецтва чи кельтський Самайн?

Порівняння цих двох свят варто почати з історії. Геловін, хоч і відомий сьогодні як свято розваг, бере свій початок у кельтському святі Самайн, коли духи предків вільно мандрували світом живих. 1 листопада у кельтів було сакральною датою, коли закінчувалося літо й починалася зима, а світ мертвих міг перетнутись зі світом живих. Це і породило безліч традицій, пов’язаних із відлякуванням духів, запалюванням багать і прикрашанням гарбузами. Однак з часом, під впливом християнства, Самайн був трансформований у Вечір всіх святих, який ми знаємо як Геловін, що набув популярності в Америці й розійшовся світом.

Велесова ніч, на відміну від Геловіну, має коріння у язичницькій міфології давньої України. Її назва походить від імені Велеса — покровителя тварин, мистецтва, поезії й ясновидців. Якщо Самайн кельтів мав на меті «захистити» живих від злих духів, то Велесова ніч — це зв’язок із предками і святкування родинного зв’язку з тими, хто відійшов у світ інший. На честь предків у Велесову ніч запалювали свічки вдома, щоб вказати душам померлих родичів шлях додому. Тому Велесова ніч не потребувала маскараду, оскільки в Україні не прагнули захиститися від душ, а, навпаки, шанували їх присутність і підтримку.

Костюми та страхіття: сучасний тренд чи глибока містика?

Геловін відомий своєю розмаїтістю костюмів. Це єдиний день у році, коли кожен — від дитини до дорослого — може перевтілитися в нечисть чи навіть свого найгіршого страху. Традиційний одяг на Геловін часто має страшний вигляд, відтворює чудовиськ або фігури з потойбіччя. Відьми, зомбі, привиди — ці образи не просто для розваги, вони беруть своє коріння з вірувань, що костюми допоможуть обманути злих духів. В Україні костюми на Геловін набирають популярності, проте Велесова ніч ніколи не вимагала маскараду. Навпаки, ця ніч залишалася затишним святом, на якому переодягання не були потрібними, адже родичі приходили не лякати, а захищати та благословляти живих.

Ліхтарі з гарбузів чи запалені свічки?

Головним символом Геловіна став гарбузовий ліхтар із вирізаним обличчям, відомий як Ліхтар Джека. Історія символу бере свій початок у кельтських віруваннях, коли гарбуз із палаючою свічкою мав відлякувати злих духів. Зараз ці ліхтарі втратили містичний підтекст і більше сприймаються як веселий декор. В Україні діти й дорослі охоче вирізають гарбузи до Геловіну, проте у Велесову ніч все простіше — традиційна запалена свічка у домі не мала функції відлякування, а натомість символізувала теплий вогник, який вказував дорогу душам додому.

Важливим елементом Велесової ночі є також багаття, як і на Івана Купала. Наші предки вважали, що через стрибки над багаттям у цю ніч можна було «очиститися» від негативу, звернутися до сил природи й загадати бажання, яке Велес обов’язково допоможе здійснити. Вогонь символізував зв’язок з природою, тоді як у Геловін він мав на меті відлякати злих духів.

Традиція солодощів і містика добрих справ

Ще одна ключова відмінність між цими двома святами — розподіл дарів. На Геловін поширена фраза «Солодощі або смерть» перетворилася на веселий виклик сусідам. Діти ходять від дверей до дверей, отримуючи цукерки та частування. Але у Велесову ніч подібна традиція мала глибший сенс: наші предки збирали їжу й дарували її нужденним. Ця «допомога духам» вважалася благим ділом і способом заслужити захист Велеса. Дарувати частку зібраного або врожаю означало не просто спробу задобрити духів, а й можливість допомогти живим, які цього потребували.

Ворожіння та магічна сила снів

Геловін вважається вдалим часом для ворожіння — від класичного ворожіння на яблуках до запитань про долю і кохання. Це час, коли іронічні передбачення набирають популярності, зокрема серед молоді, для якої ворожіння — частина захоплюючої атмосфери свята. Проте Велесова ніч також має свою магію: наші предки вірили, що в ніч проти 1 листопада сни набувають пророчої сили. Сновидіння з покійними родичами, згідно з українськими віруваннями, передбачають успіх і добробут. Тут немає місця «веселому» ворожінню — Велесова ніч нагадує, що сни є каналом для послань від предків.

Вибір за українцями: родинний затишок чи гучне святкування?

З кожним роком Геловін набирає популярності в Україні, з костюмованими вечірками, вуличними заходами та конкурсами на кращий ліхтар. Цей інтернаціональний формат свята здається сучасним і захоплюючим, однак все більше українців звертають увагу на альтернативу — відродження традицій Велесової ночі. Це свято можна відзначати без страшних костюмів і без розваг, зберігаючи зв’язок із минулим і шануючи рідну землю.

Велесова ніч та Геловін — це не просто збіг дат і схожість традицій, це можливість обрати спосіб святкування, який найкраще підходить кожному. Ті, хто вважає Геловін розвагою, можуть насолоджуватись яскравими костюмами і «святом страху», а ті, хто прагне відчути магію Велесової ночі, знайдуть у ній момент для роздумів, затишку і зв’язку з предками.