Загроза вищого керівництва росії застосувати проти України ядерну зброю через невдачі своєї армії залишається топ-темою інформаційного простору. Президент США Джо Байден заявив, що ризик глобального «ядерного апокаліпсису» найвищий з часів Карибської кризи 1962 року. Він зазначив, що використання тактичної зброї невеликої потужності може швидко вийти з-під контролю та призвести до глобальної катастрофи. 

Редакція розка чи справді путін наважиться застосувати в Україні ядерну зброю? І що буде, якщо станеться найстрашніше?

Більшість військових аналітиків на Заході вважає цей сценарій малоймовірним з наступних причин:

Якби путін справді розраховував на тактичну ядерну зброю, він не використав би мобілізацію як непопулярний в російському суспільстві спосіб для виправлення ситуації на фронті.

Використання тактичної ядерної зброї не дає путіну жодної гарантії виграшу цієї війни, а лише принесе тимчасовий оперативний ефект.

Щоб повністю змінити ситуацію з оборонної на наступальну та загарбати ті території, які офіційно анексовані росією, фронтові частини мають тільки за першої хвилі атаки відпрацювати сотні ядерних зарядів. Основною проблемою стане відсутність навичок військових підрозділів наступати після ядерних ударів та неналежна кількість на складах костюмів радіобіологічного захисту. Також, враховуючи характер бойових дій в Україні, як в обороні, так і у наступі рідко зустрічаються масштабні скупчення українських військ, що нівелює військовий сенс у застосуванні тактичної ядерної зброї.

Хід війни значною мірою визначається тим, що Україна має міжнародну підтримку серед ядерних країн «першого світу», для яких застосування ядерної зброї – це демонстративний виклик. Путін, безумовно, розуміє, що на гіпотетичну атомну атаку по території України НАТО відповість такими високоточними ударами по центрам розміщення носіїв ядерної зброї в росії, після яких виграти цю війну на полі бою для росії стане неможливим.

Останні заяви Д.Байдена сигналізують путіну, що перехід росії до застосування тактичної ядерної зброї призведе до реакції з боку країн НАТО від завдання ракетних і повітряних ударів по російських силах до прямого зіткнення.

Наприклад, американський сенатор Сем Нанн виступає «за горизонтальну ескалацію» – якщо росія вдарить по Україні ядерною крилатою ракетою, запущеною з корабля, відповіддю буде негайне потоплення цього корабля.

Західні політики та експерти не підтверджують застосування у відповідь ядерної сили НАТО, щоб уникнути обміну ядерними ударами між росією та США. Така стратегія дає Заходу простір для маневру та змушує кремль розраховувати на ймовірність реалізації найнегативнішого сценарію. Але будь-яка ескалація наближає світ до межі, за якою починається повномасштабна ядерна війна.

Приготування кремля до ядерного удару поки що точно не почалися, інакше б їх з високою ймовірністю помітила Західна розвідка. Оскільки нестратегічні ядерні заряди не стоять на бойовому чергуванні, а перебувають у спеціальних сховищах, введення їх в експлуатацію вимагатиме підготовчих робіт. Майже всі експерти погоджуються з тим, що приховати ці приготування неможливо.

Тому риторика путіна, російських офіційних осіб та їх пропагандистів про можливість, а в деяких випадках про необхідність або навіть неминучість завдання ядерного удару по Україні або її союзниках, скоріше свідчить про демонстрацію рішучості підвищувати градус ядерної загрози, доки Україна та Захід не погодяться на умови, що задовольнять росію, ніж про готовність практичного застосування тактичної ядерної зброї.

Проте переважна більшість експертів одностайні в тому, що хоча ризик застосування кремлем нестратегічної ядерної зброї проти України на сьогодні низький, загроза ядерного удару не є просто бравадою путіна. Оскільки можливість завдання ядерного удару по неядерній державі передбачена військовою доктриною росії, ймовірність відповідного путінського наказу не може бути «нульовою».

Що ж станеться, якщо рішення про застосування росією тактичної ядерної зброї все ж буде ухвалено?

Усі експерти одностайної думки про те, що головною метою першого гіпотетичного ядерного удару по Україні є демонстрація рішучості путіна в принципі застосовувати таку зброю.

Як вважає колишній головний спеціаліст з ядерної політики США та до 2019 р. заступник генерального секретаря НАТО Роуз Гетемюллер, наймовірнішим стане «демонстраційний» підрив ядерних боєприпасів малої потужності, здатний «вселити жах лише у серця українців і їх союзників» в акваторії Чорного моря або по українському військовому об’єкту. Якщо переконливість вибуху над безлюдною місцевістю видасться путіну недостатньою, наступними цілями можуть стати політичні, економічні та військові цілі (неядерні електростанції, адміністративні (політичні) центри, цивільні аеропорти, автомобільні та залізничні мости, порти, ключові економічні об’єкти, важливі компоненти оборонно-промислового комплексу, об’єкти ЗМІ та інформації).