Завершується сімдесят сьома доба героїчного протистояння Українського народу російському воєнному вторгненню. Ворог, застоссовуючи зброю намагається заволодіти нашими землями. Та відбивають атаки захисники і серед них оборонець Рубіжного з позивним «Бельгієць» із Національної гвардії України.

Редакція 056 знайомить ближче з героями, яких має знати країна.

29-річний гвардієць Віталій «Бельгієць» на захисті країни з перших днів російської агресії.

Він завершує лікування в одному з медзакладів. Потрапив він туди, коли під час артилерійського обстрілу отримав міновибухову акубаротравму, через яку втратив 40% слуху, який може відновитися. Також він отримав отруєння невідомою речовиною, ймовірно парами азотної кислоти.

Це сталося, коли відбивали атаку ворогів. Був мінометний обстріл одна бомба впала неподалік і у нього почалася контузія.

До цього він не отримував травм. Його рота клала рашистів «пачками». Та росіяни встигли перегрупируватися і завдали сильного удару.

«Командир у них грамотний з’явився, тактика і манера бою в них інша стала, боєкомплекти підвезли. Почали прицільніше бити.

Тільки тому що вони були на «залізі». Було б на той момент більше бойової техніки, ми б їх відкинули і дійшли до кінця», — сказав він.

Та вже зараз Віталій відчуває себе добре. Піднявся на ноги швидко і повний ентузіазму захищати Україну далі, та цього разу з висококаліберною зброєю.

«Ідемо далі. Який сенс сидіти плакати, вганяти себе в депресію, від якої ще гірше стає», — поділився захисник.

Боронити Україну він вважає воєнним боргом, хоча в армії не вийшло послужити. Не захотіли брати туди.

«Я хотів туди піти, а мене не взяли, сказали «Ти глупий, не потрібно тобі йти в армію», — зазначив Віталій.

Та після повномасштабного російського вторгнення він побув два дні вдома, а потім вирішив діяти. Пішов в добровольчий батальйон.

«А що сидіти вдома ховатися. Страшно. Всім страшно. Страх це нормально. Це людський фактор. І той, що каже не страшно. Той дуже сильно помиляється

Та ніхто не хотів війни. Я мав на роботу вийти, поїхати в Юрмалу. Відомий шеф-кухар зробив документи, мав в понеділок їхати забирати запрошення з пачкою документів», — розповів Бельгієць.

Хлопець кинув улюблену справу, якою займався з 14 років, відклав кар’єру і поїхав на захист батьківщини.

«Перші три дні було дуже страшно. Ми не знали, де ми, ми в якомусь підвалі, сидимо чогось чекаємо, десь щось стріляє. Ну а потім подивилися як це, нам розповіли де що, де вороги, хто заходить.

Друзів багато з’явилось. Тільки находячись в цьому воєнному братстві ти розумієш, що побратим — це на все життя.

Я пам’ятаю, як ми забралися в наметі вперше. Всі один до одного придивляються. А потім уже після бойових дій розумієш хто є хто. Кожен проявив себе настільки зміг.

Перші дні коли вийшли на позиції ми переживали, щоб хтось не збожеволів, хтось не почав в свого стріляти. Тут потрібна підтримка, спілкування, хоч якесь бадьоре слово скрізь звук куль.

І коли ти там знаходишся, ти за себе взагалі не переживаєш. Ти думаєш — позаду стоїть товариш, який за тобою постійно дивиться. Тут він на тебе розраховує і ти на нього, — розповів він.

Бійці також проявляють не аби яку винахідливість в бою. Щоб обхитрити ворога вони вигадують різні «рецепти».

«У нас була задача зайняти оборонні позиції і ми діяли ефектом присутності. Орки думали, що нас там дуже багато. Просто дуже швидко рухались, вони дивляться там купа, там купа. А насправді було не так багато нас.

Каску виставляв з окопу, а вони думають, що то людина. Так можна вичислити звідки стріляють, — розповів Віталій.

Він вірить в перемогу і після недовгої реабілітації знову рветься в бій. А свій кулінарний талант іноді застосовує на позиціях.

«У себе на позиції. Захотілося їсти суп», — прокоментував Бельгієць відео, де майстерно шинкує цибулю під невгамовний звук куль.

При цьому застосовує головний «інгредієнт» витримки і бойового настрою — визнати свій страх і побороти його.