Як же важко буде викорчувати імперську заразу з мізків населення росії! Але без цього не буде ні спокою, ні миру, ні надії на подальше існування взагалі, пише у своєму блозі на Цензор.нет політолог Юрій Федоренко.

Як добудитися тих, хто до цих пір вірить у існування «біолабораторії НАТО в Україні», у комарів-терористів та те, що «Україна практично побудувала ядерну бомбу і готова була скинути її на ЛНР та ДНР» і що саме «ця загроза» спонукала російську владу на початок СВО? Причому подібне безглуздя та нісенітниці полонили розум не тільки домогосподарок псковщини чи рязаньщини, а й цілком освічених та доволі розумних та, на диво для росії, тверезих людей.

Ефективність та тотальність пропагандистського механізму кремля дуже зручно вляглися на імперські амбіції переважної більшості росіян, яким «велич нації обраних» вбивалася десятиліттями у голови та передавалася, як мантра, від дідів до онуків. Подібна «селекція» призвела до появи на місті розгалуженої мережі мозкових звивин однієї, зігнутої паралічем у вигляді «Z».

«Навіщо Зеленський продовжує чинити опір?» — поширене запитання серед простих зазомбованих росіян, що ніяк не допетрають, що «опір чинить» не Зеленський, а вся українська нація, народ України, якому «руський мир» потрібен, як корові сідло. І що значить «чинить опір»? 222 ТИСЯЧІ орків, фасованих у пакети чи просто прикидані землею (і то, не завжди) – це «чинить опір»? Ні, це вже справжня «депутінізація росії», а не «опір», абсолютна протилежність хворобливим мріям пристаркуватого диктатора, та тих божевільних, які наділили його повнотою влади над своїми душами.

«Зеленський має розуміти, що зруйновані міста на його совісті! Здався б, і міста, і їхні жителі залишилися б цілі»… Знаєте, є прислів’я, за яким усі звинувачення повинна на себе брати невістка. «Святий» путін не може бути грішним. Ніколи. Ні за яких обставин. І НІХТО НЕ МАЄ ПРАВА йти поперек його бажань. Бо це – кінець! Світоустрій росіян, вигодованих на тотальній брехні та підміні «білого», через «сіре» на «чорне», не витримає руйнації єдиної справжньої хворобливої «скрепи» цілої нації.

Сама ідея, що хтось наважився протистояти путінському війську та «справедливому» силовому тиску, росіянам здається абсурдною й образливою, а всі провини за злочини, руйнування та смерті вже підсвідомо перекладаються на українців і Зеленського. Від «Нам доводиться це робити, бо вони нас змушують своїм опором» до «Вони самі бомбардують свої міста і вбивають мирних мешканців своєї країни, а злочинний капіталістичний Захід посилює проти нас санкції та надає українцям ще більше потужної зброї для посилення масштабів злочинів київського режиму».

Емпатію, як здатність розуміти і відчувати почуття іншої людини, у росіян викоренила брехлива пропаганда. Тому подивитися на навколишній світ очима інших вони вже не здатні. Тому будь-які емоції та почуття українців для них не важливі взагалі. Важливим є тільки те, що «дурний опір Зеленського та його бандерівців» спричиняє певний дискомфорт, тому «нехай вони вже перестануть, здадуться, байдуже якою ціною, і тоді знову настане звична сіра проза буднів, і ми перестанемо турбуватися». Тим більше, що «будь-який опір не має сенсу. кремлівський керманич, так чи інакше, все здолає, переможе…»

Альтернатив для більшості росіян цьому не існує взагалі. Тому вмовлянням чи агітацією, якимось прикладами та повчаннями, змінити колективну свідомість путінської росії навряд чи вдасться. Тільки тотальна руйнація імперських стереотипів шляхом знищення не тільки диктаторського режиму путіна, а й самого поняття «великая россия» та створення на її території окремих, органічних населенню та історичній правді, самостійних країн зі своїм власним, незалежним від «центру» шляхом розвитку, дасть можливість росіянам вийти за рамки понівеченої імперським навіюванням свідомості та отримати шанс на подальше життя.