19 травня у тбіліському аеропорту вперше за майже 4 роки приземлився літак російської авіакомпанії «Азімут» рейсом Москва – Тбілісі. Це відповідь грузинського уряду на рішення путіна скасувати з 10 травня візовий режим для громадян Грузії і зняти заборону на польоти російських авіакомпаній до Грузії. Спершу грузинська влада заявляла, що дозволи на рейси отримають лише ті російські компанії, які не підпадатимуть під міжнародні санкції. Проте ці заяви зіпсувало перебування авіакомпанії «Азімут» під українськими санкціями за рейси до окупованого Криму.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чи здатне відкриття Грузією повітряного простору російським авіакомпаніям зіпсувати відносини з Україною. 

Подія набула міжнародного резонансу. Держдеп США висловив занепокоєння щодо поновлення взаємодії з рф і попередив Грузію про ймовірність наслідків. МЗС України розкритикувало відновлення авіарейсів і звинуватило Грузію у намаганні налагодити відносини з росією, коли весь світ ізолює агресора для припинення війни проти України. У Євросоюзі заявили, що таке рішення Грузії викликає сумніви в її європейському курсі, оскільки суперечить угоді про асоціацію Грузія – ЄС, згідно з якою країна зобов’язується узгоджувати свої рішення зовнішньої політики з рішеннями ЄС. Президентка Грузії С. Зурабішвілі назвала рішення москви «провокацією», яка спровокує в країні політичну напругу.

Попри заклики ЄС відмовитися від такого зближення з кремлем, загрозу зіпсування відносин з Україною та можливі американські санкції проти грузинських компаній грузинський уряд не змінив свого рішення.

Що стоїть за такою «принциповістю» Тбілісі?

Певні обставини дають підстави вважати, що за нелогічними діями керівництва Грузії стоять інтереси кремля.

По-перше, нинішня влада Грузії просуває налагодження відносин з росією під формальним приводом захисту національних інтересів населення через начебто ризик ескалації відносин між двома країнами та воєнного конфлікту з росією. Насправді кремль використовує зближення з Грузією як додатковий аргумент примушення «колективного Заходу» почати на своїх умовах переговорний процес по Україні. 

По-друге, жорстке протистояння між прозахідною президенткою Грузії С. Зурабішвілі та проросійським керівництвом парламенту Грузії в значній мірі нівелюють її європейські та євроатлантичні наміри, що є стратегічною метою кремля в недопущенні розширення Альянсу на Схід.

По-третє, як стверджує ізраїльський політтехнолог М. Шейтельман, вплив росії на внутрішню політику Грузії здійснюється через колишнього прем’єр-міністра Бідзіна Іванішвілі, який є засновником партії «Грузинська мрія» і попри офіційний відхід із політики вважається неоголошеним керівником Грузії. На минулих парламентських виборах «Грузинська мрія» перемогла, отримавши понад 45% підтримки електорату. Це дозволяє лобістам кремля просувати рішення, які руйнують європейські та євроатлантичні наміри Грузії. У червні 2022 року Європарламент ухвалив резолюцію із закликом ввести санкції проти Іванішвілі, де його назвали «олігархом», який пов’язаний із кремлем і чинить негативний вплив на розвиток демократії в Грузії. Саме через тісний зв’язок Іванішвілі з російською політичною верхівкою грузинська влада не підтримує Україну у війні проти росії.

Про результати «плідної» співпраці грузинської влади з кремлем свідчить її реакція на війну проти України. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Грузія зайняла нейтральну позицію, відмовившись запровадити санкції проти кремлівського режиму та надати Києву військову допомогу. Цьогоріч у березні грузинська влада зробила ряд недружніх для України заяв. Майже дослівно повторюючи тези російської пропаганди, представники грузинської влади звинуватили Україну в підготовці державного перевороту в Грузії, втягуванні її у війну з росією, направленні сил для розпалювання громадянської війни.  

Чого Україні та світу очікувати далі?

Вплив російської влади на ситуацію в значній мірі залежить від позиції парламенту, адже Грузія є парламентською республікою, де повноваження президента суттєво обмежені. Останні події свідчать, що народна підтримка «Грузинської мрії», через яку в парламенті просуваються необхідні владі закони, катастрофічно зменшується. Грузини не готові пробачити партії Іванішвілі війну 08.08.2008 року, унаслідок якої росія досі окуповує 20% території Грузії (аналогічної по суті війни в Україні).  

Можна стверджувати, що з 24.02.2022 року громадянське суспільство Грузії стало абсолютно антиросійським, що на тлі дій нинішньої грузинської влади створює всі підстави для її усунення на чергових парламентських виборах або внаслідок народного повстання.  

Саме підтримка України грузинським народом є фундаментом стратегічних відносин між країнами. Україна була і залишатиметься другом грузинського населення і ніякі рішення проросійських грузинських політиків не зможуть похитнути дружніх відносин українського та грузинського народів.