Ізраїльсько-палестинське протистояння змушує російську пропаганду змінювати фокус своїх ІПсО. Новим трендом російських інформаційних атак стало порівняння подій в Україні та секторі Гази, звичайно ж на користь кремля.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чи схожі ситуації в Україні та Ізраїлі, передає редакція 056.

Новітній наратив останніх публікацій російських та проросійських ЗМІ наполягає, що «криваві сценарії, написані в Україні з подачі Вашингтона, стали втілюватись у життя на Близькому Сході, де тисячі палестинців загинули від рук ізраїльської армії». При цьому в дзеркалі російських наративів Ізраїль порівнюється з Україною, сектор Гази – з українським Донбасом, а арабська меншість в Ізраїлі – з російськомовним населенням в Україні.

Що об’єднує російську агресію проти України та терористичний напад угруповання ХАМАС і чим вони принципово відрізняються?

По-перше, дві події об’єднують декларовані цілі бойовиків ХАМАСу в Ізраїлі та росії в Україні. путін хоче стерти Україну з лиця землі, так і ХАМАС, за підтримки Ірану, хоче знищити землі Ізраїлю. Відповідно, дві події поріднює небувала жорстокість нападників – і країна-агресорка, і терористичний рух застосовують тактику «випаленої землі» та використання цивільного населення як «живого щита». Росіяни влаштовують різанину в Бучі, обстрілюють житлові будинки, бомбардують пологовий будинок та драматичний театр у Маріуполі, де ховалися місцеві жителі – це лише найрезонансніші злочини російської армії проти мирного населення. Бойовики ХАМАСу мало чим відрізняються – навмисні вбивства мирних жителів Ізраїлю, взяття цивільних осіб у заручники, колективні знущання, розстріли мешканців прикордонних кібуців і масовані ракетні обстріли житлових багатоквартирних будинків в Тель-Авіві.

По-друге, спроби російської пропаганди порівняти палестинців з російськомовними мешканцями українських регіонів як головної причини війни в Палестині та Україні приречені на поразку. Адже іврит в єврейській державі, яка складається з переселенців усього світу, став безперечним фактором, який сформував ізраїльську ідентичність, об’єднав та згуртував націю в багаторічній боротьбі за існування. До речі, як російськомовні переселенці, так і палестинські заробітчани та арабська меншина в Ізраїлі в побуті спілкуються виключно на івриті і ніяких протиріч з цього приводу ніколи не виникало (арабомовні діти вивчають іврит з четвертого класу). Така державна стратегія дозволила Ізраїлю створити країну етнонаціональною за своєю ідеологією і водночас мультикультурною за змістом. Тож стратегія на домінування державної мови в Україні переслідує ту ж саму мету створення єдиної української нації, не порушуючи при цьому культурної самоідентифікації меншин, що мекають на її території.

По-третє, у військовому плані головна відмінність полягає в тому, що Україна воює з ядерною державою, а Ізраїль – з бойовиками терористичних формувань. На відміну від України, Ізраїль здатен швидко повністю зачистити свою територію від погано озброєних терористів, а Україні протистоїть потужний противник з ядерною зброєю, подолати якого без допомоги Заходу Україна не здатна. Також перебування Ізраїлю в умовах перманентної війни з палестинськими бойовиками в оточенні агресивно налаштованих країн арабського світу переорієнтувало весь комплекс військових заходів на перемогу більших за чисельністю ворогів. В Ізраїлі практично немає тих, хто не воював, значна частина молоді служила та брала участь у тому чи іншому конфлікті. Це відрізняється від ситуації в Україні, яка з часів незалежності не вибрала цей шлях, добровільно втратила ядерну зброю і тільки наразі створила боєздатну армію. Крім того, навіть численні перемоги Ізраїлю у військових конфліктах на Близькому Сході не забезпечили країні остаточного знищення ворога та досягнення стабільного миру. Саме тому поряд з важливістю перемоги для України таке принципове членство в НАТО, що може зупинити російські зазіхання завоювати Україну в майбутньому.

По-четверте, на відміну від колективного Заходу, чиї військові не беруть безпосередньої участі у війні в Україні та Ізраїлі, росія безумовно впливає на події в Ізраїлі та Палестинській автономії. кремль має в регіоні своїх військових, підтримує тісні зв’язки з Корпусом вартових Ісламської революції, бойовиками «Ісламського джихаду», ХАМАС та іншими, афілійованими з Іраном угрупованнями, які під наглядом російських інструкторів проходять підготовку в Сирії. Це дає росіянам можливість не лише впливати на Іран і Сирію, а й на польовому рівні комунікувати з ХАМАСом та іншими угрупованнями.

Тож, безумовно, новітня ізраїльська історія перегукується з українськими подіями, але зовсім не так, як їх намагається трактувати російська пропаганда.