Після подій 23-25 червня кремлівських піарників кинули на відновлення залишків колишнього рейтингу путіна перед виборами. Інформаційні пропагандистські акції діють у декількох напрямках. З одного боку, аудиторії просуваються сфальшовані дані соцопитувань, за якими рівень підтримки путіна зріс до 90%. З іншого боку, реальний стан речей в країні після невдалого заколоту «вагнерівців» і на тлі подій на українському фронті змушує владу шукати цапа-відбувайла, якого можна у цьому звинуватити і таким чином відвести удар від путіна. 

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чи призведе заколот пригожина до трансферу влади в росії, передає редакція. 

Найвірогідніший кандидат на роль цапа-відбувайла – командувач військово-космічними силами рф «генерал Армагеддон» с. суровікін, і цьому є низка причин.

По-перше, «злив» суровікіна є наслідком його конфлікту з керівництвом міністерства оборони рф. Суровікін вважався у військовому середовищі найпривабливішим кандидатом на посаду начальника генерального штабу замість герасимова, що вкрай не влаштовувало шойгу і стало мотивом для дискредитації генерала. Незважаючи на безумовну провину шойгу-герасимова у розвалі російської армії та непопулярність їх в армійських колах, путін поки що не готовий до різких кадрових рішень і під тиском шойгу було вирішено пожертвувати генералом. На тлі хвилі чуток у російському інформаційному просторі про арешт, суровікін бере участь у допитах щодо заколоту, але поки незрозуміло, в якому статусі.

По-друге, особистий зв’язок суровікіна з пригожиним давав усі підстави звинуватити його у змові. Як з’ясувалося, суровікін і ще більш як 30 російських генералів та чиновників були почесними членами ПВК «вагнер». Сам суровікін став «вагнерівцем» ще у 2017 році, коли отримав особистий жетон ПВК під номером М-3744. Тож він не міг не знати про масштабну підготовку заколоту, яка супроводжувалася автопробігом тисячі одиниць бронетехніки та маршем 25 тисяч бійців. За даними американської розвідки, генерал не лише заздалегідь знав про бунт, а і допомагав його організувати. Коли колони «вагнерівців» намагалися атакувати армійські літаки, підконтрольні суровікіну повітряно-космічні сили займалися поточними ударами по Україні. І тільки після того, як суровікін зрозумів, що заколот ніхто з офіційних осіб не підтримав, він зрадив пригожина і закликав припинити бунт.  

Крім того, бунт спровокував масштабні чистки серед командного складу збройних сил росії, де зараз проходить «краш-тест» на лояльність до чинної влади. Чистки стосуються не лише керівного складу, але й рядових бійців з офіцерами. Зокрема, кримінальне переслідування загрожує льотчикам, які буцімто відмовилися завдавати ударів по змішаних колонах ПВК і цивільних, та прикордонникам, які не стали відкривати вогонь зі стрілецької зброї по колоні техніки «вагнерівців».

Таким чином стає очевидним, що пригожин був лише медійною фігурою заколоту групи людей з оточення путіна, олігархів, фсб, служби зовнішньої розвідки та інших російських спецслужб. Вони переслідують різні цілі, але об’єднує їх бажання на тлі кризи путінської влади уникнути долі посібників диктаторів в інших країнах – М. Каддафі, С. Хусейна, Н. Чаушеску та С. Мілошевича. Для цього вони саботують путінські накази, ведуть таємну комунікацію із Заходом, а після поразки пригожинського заколоту формують умови, за яких путін сам відмовиться від участі в наступних президентських виборах 2024 року. Серед головних «кукловодів» антипутінського «підпілля» називають секретаря ради безпеки рф м. патрушева та першого заступника голови адміністрації путіна с. кирієнка. Саме на посаді директора фсб рф (1999-2008) патрушев особисто створював ПВК «вагнер» на чолі з пригожиним. І не дивно, що контррозвідка фсб місяцями «не помічала» підготовку «вагнера» до «контрнаступу» на москву, акумуляцію зброї, боєприпасів, пального. Водночас пригожин під час нищівної критики керівництва міністерства оборони ніколи не згадував про фсб. За несподіваною кінцівкою маршу пригожина теж стояв патрушев і підконтрольна йому федеральна служба безпеки. Вирішальною участю в припиненні наступу на москву патрушев намагається остаточно дискредитувати керівництво армії та спонукати путіна на кадрові перестановки. Щоб взяти під контроль армію, на посаду міністра оборони замість шойгу патрушев просуває кандидатуру «своєї людини» – колишнього охоронця путіна о. дюміна. Взагалі, схоже, що патрушев переслідує власні амбіційні цілі – просунути свого сина дмитра (міністра сільського господарства) спочатку на місце прем’єр-міністра, а потім схилити путіна добровільно назначити його своїм наступником. Для цього і був здійснений трюк із заколотом та подальшим відступом від москви. Після «блискавичних» перемовин із пригожиним, патрушев досяг максимальної довіри путіна – як рятівник його влади, коли більшість із російської еліти проявила слабкість. Чи досягне він своєї мети, покаже час.