Чим ближче початок саміту НАТО, тим агресивніша риторика високопоставлених чиновників кремля. Найрадикальніший із прихильників путінського режиму д. медведєв опублікував черговий опус, в якому очікувано стверджував, що ядерний конфлікт «не лише можливий, але й цілком імовірний», якщо Захід не погодиться вести переговори про новий світовий порядок з росією.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чи доведе саміт у Вільнюсі формулу «Україна = НАТО». 

Стає очевидним, що кремль дуже стурбований вірогідними рішеннями саміту НАТО у Вільнюсі, запланованого на 11−12 липня. Адже одним із головних питань зустрічі стане розгляд політичного запрошення України до Північноатлантичного альянсу.

Чого варто очікувати Україні від саміту?

На жаль, через низку причин в Альянсі досі немає остаточної згоди щодо євроатлантичного майбутнього України.  

По-перше, попри те що Україна має безумовну підтримку з боку більшості урядів і політичних еліт у США та європейських державах-союзницях, у середовищі експертів та фахівців, до чиїх порад дослуховуються ці уряди, не все так однозначно. Навіть у тих державах, лідери яких повністю на боці України, науковці та лідери думок нерідко публічно підтримують ідеї рф щодо варіантів завершення війни та закликають були обережними у її критиці. У низці країн, зокрема у Франції та Туреччині, навіть серед не проросійських чи антинатовських аудиторій зберігається тенденція до підтримки діалогу з росією, важливості розуміння російської позиції та обережнішого ставлення до розширення НАТО. Хоча подібна позиція не є мейнстримом, вона певним чином впливає на суспільну думку та враховується лідерами Заходу під час формування рішень щодо руху України до членства в Альянс.

По-друге, навіть у тих країнах, політичні лідери яких вже переглянули своє ставлення та стали прибічниками інтеграції України до НАТО, відчувається побоювання, що українсько-російська війна зі вступом України до НАТО неминуче переросте у війну росії з Альянсом і спровокує застосування кремлем ядерної зброї. У політичних колах присутні непоодинокі думки, що членство України в НАТО ускладнить будь-які безпекові гарантії у відносинах із рф. Там схиляються до такого формату відносин із росією, який надасть безпекові гарантії для України, але дозволить уникнути ядерного конфлікту в Європі. Частина політиків (зокрема, у Словаччині) позиціонують себе «миротворцями» або пацифістами, тому виступають проти надання зброї Україні та намагаються стояти осторонь процесу розширення Альянсу.

По-третє, Україна стає заручницею антиамериканських настроїв у Європі, що призводить до негативного сприйняття частиною політиків майбутнього розширення НАТО. Антиукраїнські та антинатовські настрої активно просуваються в Європі «друзями путіна» з-поміж підконтрольних російським спецслужбам крайніх лівих та правих партій. Головний удар «таємна дипломатія» кремля наразі спрямовує на максимальне розгортання конфлікту між США та європейськими членами НАТО через звинувачення Вашингтоном європейських партнерів у блокуванні розширення Альянсу.

Чим можна заспокоїти скептиків інтеграції України до НАТО?

Насправді побоювання союзників, що приєднання України до військового альянсу «втягує» НАТО у війну, є безпідставними. Адже наразі не йдеться про негайний вступ України до НАТО. Політичне запрошення – це лише перший символічний крок процесу вступу, який не активує статтю 5 Договору НАТО про спільну оборону. Тому так важливо, щоб Адміністрація президента США прислухалася до заклику Президента України В. Зеленського негайно офіційно запросити Україну до НАТО з фактичним вступом після перемоги над росією. Цей крок зробить незворотним рух України до Альянсу і позбавить сенсу російські спроби цьому запобігти.

Аргумент про начебто неможливість вступу України до НАТО під час повномасштабної війни розбивається об досвід включення до Альянсу Західної Німеччини, яка на час вступу не мала повного суверенітету та територіальної цілісності. Крім того, застосування статті 5 щодо колективного захисту не є автоматичним навіть за умови, якщо Україна вже завтра вступить в Альянс. Тим паче, на думку кремля – НАТО та «колективний Захід» і так вже є стороною війни в Україні.

Незважаючи на опір західних скептиків, у кожній країні підтримка майбутнього членства України в НАТО поволі зростає. До того ж, посол США в НАТО Д. Сміт і міністр закордонних справ Великої Британії Д. Клеверлі запевнили, що країни-члени Альянсу близькі до консенсусу щодо вступу України до НАТО за спрощеною процедурою (за сценарієм Фінляндії та Швеції). Тож є всі підстави сподіватися, що саміт у Вільнюсі завершиться успіхом для нашої країни і лідери держав-союзників зроблять перший крок, надавши Україні політичне запрошення до Альянсу з чітким формулюванням та баченням термінів практичної реалізації.