Сьогодні, 20 травня, Октябрський райсуд Полтави виніс вирок кременчужанам Анатолію Прядку та Євгенію Усенку. 4 роки тому вони приїхали до Полтави у якості охоронців арки на вул. Соборності, 27, у якій тоді хотіли облаштувати кафе, але громада була проти. У результаті сутички ножові поранення тоді отримали активісти Олександр Коба та Дмитро Юденко.

Після нетривалого слідства, у липні 2017-го, правоохоронці висунули обвинувачення двом нападникам: Прядку та Усенку.  І наступні 3 роки суд розглядав матеріали, відкладав засідання з різних підстав та заслуховав свідків, потерпілих та обвинувачених. Під час одного з таких засідань у липні 2020-го Євгеній Усенко зізнався, що вдарив ножем Олександра Кобу і додав, що шкодує про це.  Анатолій Прядко ніяких зізнань не давав.

Під час останнього засідання 12 травня обвинувачені Усенко та Прядко зачитали останнє слово. Останній заперечив будь-яку причетність до нападів, а Усенко був багатослівніший, визнав провину, але просив зменшити суму відшкодування. Нагадаємо, що Коба подав позов про відшкодування йому 1 млн грн, а Юденко — 250 тис. грн.

Підтримати потерпілих Кобу та Юденка сьогодні прийшли АТОвці, представники національних формувань та інші активісти. Під час оголошення вироку під вікнами суду вони кричали «Бандити за грати», «Україна понад усе» та інші гасла.

Прокурор Руслан Пічугін та суддя Анатолій Савченко

Група підтримки Олександра Коби та Дмитра Юденка під стінами суду

Потерпілі Олександр Коба та Дмитро Юденко

За дві години засідання суддя Анатолій Савченко оголосив вирок:

Анатолій Прядко визнаний невинуватим в умисному у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. ст. 121 ККУ). Тобто його виправдали.

Євгеній Усенко визнаний винним в умисному у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень (ч.1 ст. 121 ККУ). У якості покарання він отримав 5 років ув’язнення. Також він має виплатити 250 тис. грн Олександру Кобі у якості компенсації завданої шкоди.

Підставою такого рішення став висновок суду про те, що Дмитро Юденко чітко не бачив, хто міг завдавати йому ударів ножем. Пізнання нападника провели неправильно — використали не оригінал фото, а ксерокс. Ксерокс замість фото використали і під час пізнання Усенка. Його зображення єдине було в рамці на ньому була помітка синьою ручкою. Тому пізнання Юденком Усенка визнане недопустимим доказом. Покази свідка Євгена Ситька прийняли тільки стосовно спричинення ножових ударів Олександру Кобі.

Також суддя вирішив, що встановити розмір завданої Олександру Кобі моральної шкоди неможливо та не доведено, що не Усенко нападав саме у складі групи осіб. Відсутні доказі і того, що Усенко з Прядком домовилися наносити вдвох ножові удари Кобі, а в Прядка був ніж. На відео не видно, що Прядко наносить йому удари. На думку Анатолія Савченка, більшість доказів ґрунтуються на припущеннях потерпілих і свідків.

Врешті суддя вирішив, що обвинувачення Прядка взагалі не знайшло підтвердження, а обвинувачення Усенка він перекваліфікував з ч. 1, 2 ст. 121 ККУ (умисне у нанесення тяжких тілесних ушкоджень групою осіб) на ч. 1 ст. 121 ККУ (Умисне у нанесення тяжких тілесних ушкоджень).

Під час оголошення рішення Анатолій Прядко та Євгеній Усенко були відсутні у залі. Вирок оголошувався без них. Оскаржити його можна буде упродовж місяця до Полтавського апеляційного суду. Прокурор підтвердив, що подаватиме апеляцію.

До набуття законної сили цього рішення запобіжні заходи залишаються чинними. Тобто Євгеній Усенко продовжує перебувати під особистим зобов’язанням (підпискою про невиїзд).

Нагадаємо, що під час подій 5 квітня 2017-го травми різного ступеню тяжкості отримали не тільки Олександр Коба та Дмитро Юденко. Тоді постраждали учасники з обох сторін. Загалом допомоги медиків потребували близько 10 осіб, серед яких — патрульний поліцейський. В об’єктиви камер того вечора потрапила й людина у бронежилеті, яка стріляла з пістолета в охоронців «Скорпіона-2016». За 5 днів після події поліція оголосила її у розшук. У жовтні 2017-го правоохоронці з’ясували хто це, але ім’я пообіцяли розкрити тоді, коли доведуть його провину. З того часу про цей випадок не згадували.

Дарина СИНИЦЬКА, Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»