Користуючись ситуацією, «під шумок» бурхливу діяльність розгорнули на цьому тлі й місцеві політики та «штатні» громадські активісти, очолюючи протестні рухи та скеровуючи їх у вигідне для себе русло. Голосно заявити про себе та зробити гарний піар на гострій соціальній темі поспішають і колишні, і «нові-старі», і «новоспечені» депутати всіх рівнів, і ті, хто тільки намагається протоптати доріжку до владного крісла, і просто крикуни та популісти.

Мітинги через значне здорожчання цін на газ та його розподіл розпочалися з Лубен. Лубенчани задали тон цим заходам як у Полтаві, так і в інших регіонах, акцентувавши увагу саме на газових тарифах. Хоча з початку 2021 року стрімко зросли тарифи на всі комунальні послуги: не тільки на газ та доставку, а й на електроенергію, воду, опалення.

Реагуючи на обурення громади, намагаючись не допустити ще більшого жару пристрастей, а заодно отримати певні політичні дивіденди від громади, обласна рада зібрала позачергову сесію для публічної «екзекуції» представників місцевих газорозподільних підприємств, на кшталт «ми за народ», а по суті — просто політичний піар. Показово, що під час засідання депутати присвятили чимало уваги діяльності саме Операторів ГРМ, механізму формування їх тарифів, рівню прибутків та комунікації з населенням. І це була звичайна гра на публіку, адже питання газових тарифів аж ніяк не входять в компетенцію обласної ради. Тарифи газорозподільних компаній встановлюються та регулюються винятково державою.

При цьому депутати жодним словом не обмовилися про структуру тарифу на послуги «Полтававодоканалу» чи ціну, яку споживачам доводиться сплачувати за свій комфорт тепловому господарству «Полтаватеплоенерго», — комунальних підприємств, які перебувають у власності Полтавської обласної ради. Хоча якраз тут обласна рада є безпосереднім учасником тарифоутворення і має абсолютно всі механізми впливу.

А ще цікаво, що серед представників депутатського корпусу є такі як Сергій Бєлашов, котрий прямо чи опосередковано володіє цілим рядом підприємств, що мають безпосередній вплив на формування цін на природний газ, зокрема і їх підвищення для усіх категорій споживачів в області. Але про це він у своїх коментарях не говорить, зате вводить людей в оману, називаючи однією з причин зростання ціни на газ для населення придбання природного газу газорозподільним підприємством за завищеними цінами.

Питання тарифів комунальних підприємств області також суспільно чутливі, але їх народні обранці намагаються не торкатися. Може тому, що декому це не вигідно? Може тому, що на нещодавніх місцевих виборах генеральний директор «Полтававодоканалу» балотувався до обласної ради у списку від політичної партії «Довіра» разом з Олександром Біленьким та Олегом Кулінічем, а одного з керівників «Полтаватеплоенерго» обрано депутатом обласної ради від партії Петра Порошенка «ЄС», яка підтримала обрання Біленького головою облради? Чи може тому, що такі питання зручніше обговорювати за закритими дверима і лише у вузькому колі зацікавлених осіб?

Лише один депутат облради — Руслан Стройний — у своєму виступі під час сесійного засідання звернув увагу на формування тарифів у цих підприємствах та запропонував скликати ще одну позачергову сесію, для розгляду ситуації у «Водоканалі» й «Теплоенерго». Згодом ідею підтримали й деякі інші депутати, зокрема, Ірина Степаненко. Днями вони навіть провели засідання профільної комісії обласної ради, де заслухали питання тарифоутворення на КП «Полтававодоканал» і почули багато цікавої інформації, а головне — що тарифи там — одні з найвищих в Україні і що принципи формування їх на підприємстві не такі вже й прозорі.

Хотілося б, щоб існування проблем у згаданих комунальних підприємствах області визнали й інші депутати, а також їхній очільник, та нарешті навели лад у «власному домі», де в них є на те всі повноваження. Як відомо, починати потрібно з себе. І народним обранцям не завадило б дотримуватися цієї просто істини. Спочатку забезпечити найнижчі тарифи на підконтрольних комунальних підприємствах, а вже потім брати на себе відповідальність роботи висновки й давати оцінки діяльності інших підприємств та їх регуляторів. А то виходить, що в чужому оці й порошинку видно, а у своєму — і колоду непомітно.

Олександр ЧОРНЕНЬКИЙ, громадський активіст