Страшна трагедія в Богодухові, де живцем згоріли люди на м’ясокомбінати в пожежі спричиненою ворожими обстрілами, на жаль це не випадковість. Це умисний терор росіян проти бізнесу на наближених до фронту територіях.

По-перше, це зачистка території. Не буде бізнесу, не буде робити, не залишаться люди. Тобто якщо не з землі, то хоча б з повітря завоюємо території, та змусимо українців кинути свої землі.

По-друге, це позбавлення ЗСУ ресурсів. Адже б’ють саме по тім, хто донатить та допомагає найбільше. Так, саме українській бізнес утримує весь цей час українських оборонців. Окрім сплат до бюджету, де податки на шляху до армії під’їдає корупція, підприємці безупинно донатять, покупають дрони, автівки, РЕБи, начинку для наплечників тактмеду, тощо. Авжеж, донатять і наймані працівники, але їх внески з об’єктивних причин значно менші.

І саме не США, як ми побачили, а вітчизняний бізнес є найнадійнішим партнером державі у боротьбі проти р;;%сні. І якщо держава готова йти на будь-які поступки для ненадійних партнерів, потрібно допомагати і бізнесу.

Компенсації

По-перше, кредитування на адекватних умовах та компенсаторні реальні механізми. Не секрет, що після кожного прильоту бізнес відновлюється за свої — від невеличких кав’ярень, де вибуховою хвилею вилетіли вікна, до великих друкарень, поштових відділень, цехів. Це сотні тисяч гривень, мільйони. Зрозуміло, що немає “живих” грошей в державі сплачувати компенсацію, але надати гарантії враховувати ці витрати надалі податкову навантаженні, у наданні кредитів можливо. Це зробить бізнес хоч трохи конкурентним, та дасть йому вижити та допомагати війську.

Інакше бізнес після чергового “приліта” закриється. Просто взяти всіх й релокувати неможливо, з різних причин. А москалі отримують про що мріють — вижену землю.

Бронювання

По-друге, необхідно зробити та збільшити квоти “бронювання” для приватного бізнесу у прифронтовій зоні. Наразі весна, у багатьох агропідприємствах сіяти нікому. Адже всіх трактористів та комбайнерів вигребли ще на початку “повномасштабки” — це ж готові танкісти, вчити майже не потрібно. А аграрії це зерно, яке йде за кордон, за гроші від його продажу купляється зброя. Я вже мовчу про те, що аграрії самі частково розміновують поля — фахівців зовні не вистачає.

Бронь потрібна не лише аграріям, щонайменше на всіх виробництвах, перевезеннях, комунальній сфері, будівництві, авторемонтах. Це дозволить залучити купи людей, які відсиджуються вдома (зараз без емоціональних оцінок), та зробити конкурентними на ринку праці прифронтові підприємства. Буде вибір — заробляти з “бронью” в умовно небезпечній зоні чи ховатися від ТЦК в інших областях.

Відповідь, а воювати хто буде, лежить не в спробах вигребти всіх працівників з прифронтових підприємств, а створенні зрозумілих контрактів, термінів демобілізації та соціальних гарантів ветеранів.

А про бізнес потрібно піклуватися, потрібно ще багато що, головне йти цим шляхом, цьому бізнесу ще Україну відновлювати. Чи хтось ще надіється на репарації москви та допомогу США?

А ще покупайте харківське — книги, одяг, ковбаси, чашку кави, будь-що. Підтримуйте їх, коли вони підтримують ЗСУ.