Згідно з матеріалами архівної справи МВС УРСР за № 2400 Антон Макаренко з 1 липня 1935 року обіймав посаду помічника начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР — начальника ІІ відділення цього ж відділу. 14 липня 1936 року він подав рапорт на звільнення з НКВС УРСР. А з жовтня 1936 року виконував обовʼязки керівника колонії НКВС № 5 у місті Бровари Київської області. Це зазначено у відповіді на запит УІНП від Департаменту з питань режимно-секретної діяльності Міністерства внутрішніх справ України. У період російської окупації армією Полтави армією Антона Денікіна Макаренко служив білогвардійським загарбникам, працюючи директором полтавської школи №2 імені генерал-губернатора Малоросії князя Куракіна; на цю посаду денікінці як прихильники «єдиної і неділимої росії» призначили Макаренка у вересні 1919 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої cтатті 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», органом державної безпеки СРСР є: Народний комісаріат державної безпеки, Міністерство державної безпеки, Комітет державної безпеки, їхні територіальні, функціональні, структурні підрозділи, а також безпосередньо підпорядковані цим органам бойові загони, охорона (варта), війська або спеціальні частини. Тож Макаренко — працівник радянських органів державної безпеки. Згідно з підпунктами «в», «д», «є» пункту 4 частини 1 cтатті 2 Закону «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» до символіки російської імперської політики належать, зокрема, й об’єкти, присвячені працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів. Тож Закон не передбачає жодних винятків для щодо пам’ятників і пам’ятних знаків, присвячених працівникам радянських органів державної безпеки всіх рівнів.

«Демонтаж дошки у Полтаві — це ще один крок зі зменшення чужорідного культу совєтського педагога, співробітника НКВС Антона Макаренка. На Полтавщині налічувалося 26 вулиць, у назвах яких він звеличувався, але у межах деколонізації, через приналежність до символіки російської імперської політики всі вони протягом останніх двох років були перейменовані. Рішенням сесії Полтавської обласної ради прибрано осоружне ім’я Макаренка й з назви обласного комунального навчального закладу — «Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія», — розповів представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. На його думку, важливо на сесії облради продовжити виконання деколонізаційного закону й щодо перейменування інших закладів освіти. Це Полтавський ліцей імені А.С.Макаренка Полтавської обласної ради; Кременчуцький професійний ліцей ім. А.С.Макаренка; науковий ліцей, «Політ» при обласному коледжі.

У Полтавському представництві УІНП звернули увагу, що необхідно також очистити публічний простір Кременчука аж від трьох споруд звеличення енкаведиста Макаренка. Це так зв. «пам’ятники» по вулиці Михайла Драгоманова (колишня Макаренка); по вулиці Петруся, буд 140; «Макаренко і діти» по вул.Валентини Федько, 33. Також демонтажу підлягає дошка на фасаді будівлі Полтавського національного педагогічного університету по вулиці Остроградського у Полтаві.

Представництво УІНП в Полтаві