Полтавська ОВА хоче взяти участь у майбутніх зустрічах з приводу наказу Мінкульту щодо виключення 15 об’єктів культурної спадщини Полтави з Держреєстру нерухомих пам’яток України.

Наші джерела в ОВА повідомили, що бажаним було б спільне та експертне обговорення цього відповідального питання. Якщо перенесення пам’ятників Петру І та на місці його відпочинку (останній з 1849 року стоїть на перехресті нинішніх вулиць Пилипа Орлика та Спаської) не викликають питань, то щодо пам’ятника «Славним захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну» можуть бути пропозиції щодо його залишення.

«Питання має пройти розгляд в рамках спеціальної групи при адміністрації з питань історичної частини Полтави. Наприклад, можна проговорити варіант залишення «пам’ятника з Левом». З нього можна прибрати табличку зі згадуванням Келіна і залишити тільки бронзового Лева. Як пропозиція — назвати цей об’єкт «пам’ятником дружби Полтави та Львова». Можливо, якісь елементи можна додати, запросити сюди львів’ян. Все це предмет для обговорень.

Також потребують консультацій і два попередні пам’ятники: їх можна перенести, наприклад, до музею авіації, на окрему ділянку музею Поля Полтавської битви або перевезти в Сумську область, в музей монументального мистецтва тоталітарної доби», — повідомив «Полтавщині» компетентний співрозмовник з Полтавської ОВА.

Довідково. Пам’ятник славним захисникам Полтави і коменданту фортеці Олексію Келіну — монумент на честь 200-річчя Полтавської битви. Пам’ятник встановлено 27 червня 1909 року на місці 4-го бастіону Полтавської фортеці. Пам’ятник являє собою гранітний обеліск на постаменті (загальна висота 8,8 метрів). На обеліску — бронзовий старий герб Полтави, біля підніжжя — бронзова фігура лева, на постаменті — дошки із меморіальними написами. До 1918 року пам’ятник увінчувала бронзова скульптура двоголового орла. Обнесений огорожею з куль-ядер, які з’єднані між собою ланцюгом. Автори — архітектор О. О. Більдерлінг, скульптор О. Л. Обер. У період нацистської окупації бронзові деталі було вивезено до Німеччини. У 1947-1949 роках заново відлиті у Ленінграді та встановлені, збільшено висоту пам’ятника. Реставрований у 1949 році.

У 2010 році неназваний меценат (ймовірно, пов’язаний з родиною Капашина-Вериг) запропонував міській владі власним коштом привести пам’ятник до первинного вигляду, тобто з двоглавим орлом. Однак, така ініціатива викликала обурення у частини полтавців. І хоча фігура орла була навіть виконана та відлита, до конкретних робіт справа так і не дійшла.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»