29 січня 1918 року на залізничній станції Крути був бій, а не побоїще.

29 січня в Україні відзначають річницю бою під Крутами, який для Українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність, прикладом для сучасних захисників України, як успішно боротися проти численного ворога.

107 років тому українські вояки й добровольці зупинили на кілька днів наступ більшовиків на Київ. У той час в Бересті тривали переговори між Українською Народною Республікою та країнами Четверного союзу щодо мирного договору. 9 лютого 1918 року його підписали. Цей документ визнав незалежність Української Народної Республіки і став підставою для надання військової допомоги Україні у відбитті російської агресії. 

Харків із боєм під Крутами пов’язує пам’ять про Валентина Отамановського. Історик, засновник «Братства самостійників» (1914), депутат Української Центральної Ради, учасник бою під Крутами в складі 1-ої Української військової школи ім. Б. Хмельницького. Його переслідувала радянська влада. У Харкові (з 1958) викладав латину в медичному інституті. Пішов з життя у 1964. Валентина Отамановського поховано на 2-му цвинтарі.

Більшовицькій пропаганді, а потім і деяким сучасним політикам було вигідно поширити міф про участь у бою під Крутами недосвідчених юнаків. Втім, насправді все було не так.

У бою під Крутами брало участь біля 400 юнкерів – старшин і курсантів Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького, які на той час уже мали бойовий досвід (деякі з них навіть пройшли фронти Першої світової), а також  бійці Куреня Смерті – добровольчого підрозділу, сформованого з вояків, які повернулися з Першої світової війни, та вільні козаки з міста Глухова – теж старші люди, які мали бойовий досвід. Саме вони, а не гімназисти та студенти без вишколу, складали основні бойові сили оборонців Крут.

Із Студентського (Помічного) куреня Січових Стрільців, серед яких були добровольці із числа студентів та старшокласників, під Крутами опинилася лише одна сотня – за різними даними від 114 до 130 бійців. Їх поставили на найбільш безпечну ділянку оборони, а наймолодших і тих, хто взагалі не вмів стріляти, лишили в резерві.

За даними Українського інституту національної памяті, загалом в бою під Крутами з українського боку налічувалося біля 500 захисників і 20 старшин. На озброєнні вони мали 16 кулеметів і гармату на залізничній платформі. Проти них наступали загони із петроградських і московських червоногвардійців зі складу 1-ї армії Єгорова, а також загін матросів-балтійців з 2-ї армії Берзіна загалом – більше 4000 бійців. Наступ піхоти мали підтримати гарматним і кулеметним вогнем бронепотяги № 2 та ім. В. Леніна. Командував наступом на Київ Михайло Муравйов, хоча на момент бою під Крутами він перебував у Бахмачі.

29 січня 1918 року на залізничній станції Крути був бій, а не побоїще. Героїчна і водночас ефективна бойова операція, яка нанесла ворогу важкі втрати та змусила затримати наступ на Київ на тиждень. Бій відбувся у надважких умовах і за тотальної чисельної переваги московських військ. Але тим вище треба оцінити героїзм українських воїнів. Ватажку інтервентів Муравйову навіть довелося брехати своєму керівництву та перебільшувати українські сили, щоб виправдати надмірні втрати та гальмування наступу. 

Про це написав Андрій Іллєнко, народний депутат двох скликань, громадський діяч та військовик.

Серед українських частин під Крутами була студентська сотня (120-130 людей), яка складалася з київської молоді.

Це були добровольці, які проходили хоч і короткий, але військовий вишкіл. Тобто це точно не були випадкові юнаки, які не знали на що йдуть і навіть не вміли тримати в руках гвинтівку — як потім часто будуть розповідати. Це були молоді ідеалісти, українські патріоти — і це був їх свідомий вибір. Вважати їх «нетямущими хлопчиками» — це ображати їх та применшувати їхній подвиг. Три сотні вбитих у бою московських окупантів — найкраще свідчення мотивації та дієвості «дітей». 

Найтрагічніший момент бою — розстріл більшовиками 27 українських полонених зі студентської сотні. Розлючені впертим спротивом українців та великими втратами, вороги зігнали свою лють на полонених. Саме про цих українських воїнів молодий Павло Тичина написав вірша «Пам`яти тридцяти».

Тези про «беззбройних дітей», які не розуміли на що вони йдуть і були кинуті на вірну смерть цинічним командуванням вперше були публічно оголошені… більшовицькою пропагандою! Зрозуміло з якою метою — посіяти недовіру солдат до командирів, показати українців ідіотами та нездарами, знищити моральних дух та готовність захищати власну державу. Потім ці ж тези на різний лад повторювали ворожі пропагандисти і аж до наших часів.

Претензії треба висувати політичному керівництву Центральної Ради. За саботування розбудови армії, за пацифістські ілюзії, політичну наївність, суїцидальне лівацьке доктринерство, абсурдні кадрові рішення — чого варта лише заміна Петлюри на майже більшовика Порша на посаді Генерального секретаря військових справ вже в розпал війни з більшовиками!

Але вірні Україні військові та добровольці до кінця виконали свій обов`язок і дали політикам ще один шанс. Те ж стосується і військового командування, яке часто поливали абсурдним брудом. Наприклад, що українські командири пиячили у вагоні-ресторані під час бою під Крутами. Це — ворожа брехня. 

Стримувальні бої під Конотопом, Бахмачем і Крутами, а також придушення січневого заколоту в Києві — це ланки єдиного процесу, який дав українським дипломатам надважливий час та легітимність для перемовин. Саме тому вдалося підписати Берестейський мир з Центральними державами, досягти міжнародного визнання УНР,  отримати військову допомогу Німеччини та Австро-Угорщини, зірвати спроби Троцького легітимізувати харківських маріонеток з так званого «українського радянського уряду». Українська армія разом із союзниками негайно розпочинає вигнання московських окупантів з України. Вже за кілька тижнів було звільнено Київ. Ще через місяць — звільнено всю територію України.

В січні 1918 року українські військові дали Україні шанс. Але в українській політиці винниченки перемогли Міхновських — і програла Україна. Тому не змарнуймо шансу, який сьогодні для України виборили українські військові. 

Нагадаємо, харків‘ян привітали із Днем Соборності України, — ФОТО