На Одещині судили «сина Бога» за ухилення від мобілізації
В Одеській області чоловіка засудили до 3,5 років позбавлення волі за відому від призову на військову службу під час мобілізації. Обвинувачений посилався на свої релігійні переконання. Він заявив, що «не відносить себе до народу України, а є сином Бога».
Про це журналіст 048.ua дізнався з рішення Іванівського районного суду.
Обставини справи
В матеріалах справи зазначається, що обвинувачений ще з листопада 2015 року перебуває на обліку, як військовий запасу ЗСУ першої категорії за спеціальністю робітник-підсобник. Наприкінці березня 2023 року він пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний обмежено придатним за станом здоров`я для проходження військової служби. При цьому він є військовозобов`язаним.
Пізніше чоловік отримав повістку про явку до ТЦК та СП для проходження призову на військову службу під час мобілізації. Проте він відмовився з’явитися до терцентру без наявності на це законних підстав.
Позиція обвинуваченого
«Вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає в повному обсязі. Після отримання повістки повідомив Центр, що він є членом релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» (далі РЦ Свідків Єгови) та попросив призначити йому альтернативну службу не пов`язану з носінням зброї. Пройшов ВЛК та визнаний обмежено придатним до військової служби. Постійно з`являвся за викликом до Центру. Набув статусу члена «РЦ Свідків Єгови» після вручення повістки. Не проти виконання свого обов`язку перед державою. Не пам`ятає, коли отримав першу повістку. Через релігійні переконання не може перебувати в підпорядкуванні військових посадових осіб та вчиняти дії щодо здійснення допомоги Збройним Силам України. Не вчиняв дії щодо здійснення допомоги іншим особам (не військовим), які потребують матеріальної або моральної підтримки в умовах збройної агресії проти України. В разі безпосередньої агресії до нього з боку збройних сил країни агресора покладається на допомогу органів поліції тощо. Залишається нейтральним до держави. Не відносить себе до народу України, а є сином Бога. Не надав відповідь на питання, що для нього значать «держава», «Український народ», «Вітчизна», «Батьківщина», та як він розмежовує ці поняття», — йдеться в матеріалах справи.
Розгляд справи
Під час судового розгляду було встановлено, що обвинувачений не скористався правом заміни військової служби на альтернативну, хоча законодавство України дозволяє особам, які мають релігійні переконання, що унеможливлюють використання зброї, проходити альтернативну (невійськову) службу. Проте чоловік не зробив жодних кроків для реалізації цього права, хоча мав таку можливість.
Також суд встановив, що чоловік не продемонстрував послідовності у релігійних переконаннях, оскільки він не долучився до жодної суспільно корисної діяльності, яка могла б свідчити про його щире бажання служити суспільству в інший спосіб, окрім військової служби. Він не надавав допомогу постраждалим від війни, не підтримував волонтерський рух чи літніх осіб, не працював над зміцненням економіки чи соціальної сфери. Також не було представлено доказів його активної релігійної діяльності чи благодійної роботи, що могло б підтвердити дотримання ним біблійних заповідей.
Окремо суд звернув увагу на те, що чоловік не мав поважних причин для відмови від призову й ігнорував конституційні обов’язки, чим, на переконання феміди, фактично заявив про свою відмову ототожнювати себе з Українським народом, який спільно несе відповідальність за оборону країни.
Аргументи суду
Суд наголосив, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Це передбачено статтею 17 Конституції України. Відтак, жодні релігійні переконання чи інші суб’єктивні мотиви не можуть бути підставою для відмови від виконання цього обов’язку.
Обвинувачений, за словами суду, не тільки відмовився від призову, але й не продемонстрував інших дій, які могли б свідчити про його справжні релігійні переконання. На думку представників феміди, така поведінка свідчить не про релігійний конфлікт, а про ухилення від мобілізації.
Позиція суду щодо відповідальності
Суд визнав вину обвинуваченого доведеною за статтею 336 Кримінального кодексу України – ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. При цьому було враховано, що обвинувачений усвідомлював протиправність своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки й свідомо діяв з наміром уникнути мобілізації.
Суд підкреслив, що в умовах воєнного стану такі дії мають підвищену суспільну небезпечність. Відмова від виконання обов’язку щодо захисту України може негативно вплинути на військову дисципліну, створити враження безкарності та підривати довіру до державних інституцій.
Покарання та його обґрунтування
Чоловіку призначили покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3,5 роки, оскільки суд вважає, що мінімальний строк або умовне звільнення не досягне мети виправлення обвинуваченого та запобіганню нових правопорушень.
Вирок базується на положеннях статей 65-68 Кримінального кодексу, які зобов’язують суд враховувати ступінь тяжкості злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання. Але обвинувачений не визнав своєї вини, не мав обставин, які могли б пом’якшити його покарання, і не продемонстрував зусиль для виконання конституційного обов’язку в іншій формі.
Висновок суду
Суд дійшов висновку, що в умовах військової агресії проти України кожен громадянин, незалежно від особистих переконань, зобов’язаний долучитися до захисту держави. Вирок був обґрунтований необхідністю забезпечення справедливості, дотримання конституційних норм та недопущення підриву національної обороноздатності.