Кінолог в цивільному житті і першокласний гранатометник на фронті. Старший лейтенант поліції Микита Устінов в 2023 році пішов добровольцем в бригаду Національної поліції «Лють» та впродовж двох років був командиром взводу гранатометників штурмового полку «Луганськ-1». Зараз він повернувся в професію і очолив кінологічний центр ГУНП в Запорізької області. 

Журналісти 061 зустрілися з воюючим правоохоронцем. Говорили про війну, «Хрущова», молодих бійців і, звичайно, тварин. 

Микиті Устінову 39 років, в 2023 році, коли він був на посаді старшого інспектора кінолога, якраз формувалась штурмова бригада «Лють». Чоловік пішов добровольцем, бо свого часу проходив строкову службу у повітряно-десантних військах і тому розумів, що його досвід може бути корисний в штурмовій бригаді. 

«У мене в підпорядкуванні було 32 людини. Несли службу на Донецькому напрямку. Спочатку Курдюмівка, Бахмут, Часів Яр, Торецьк», — говорить співрозмовник і додає, що морально був готовий до того, що на фронті буде важко, але був не готовий побачити в своєму взводі 18-річних хлопців. 

«У мене було шість 18-річних дітей. Вони настільки прекрасні люди та бійці, я дивився на них і був вражений їхньою сміливістю. Вони вчаться миттєво, легко. Серед моїх хлопців було 17 цивільних. Хоча я думав, що в мене буде підрозділ з поліцейських», — розповідає. 

Він з гордістю каже, що за час служби в його підрозділі обійшлось без втрат. А ще додає: війна показала, хто є хто. 

«Було таке, що хлопець якому 21 рік, тягнув на собі кілька кілометрів поранених побратимів», — розповідає Микита. 

Спочатку Устінов мав позивний «Кінолог», що власне не дивно, але потім, хтось з хлопців жартома сказав, якщо вже Микита Сергійович, то значить бути йому «Хрущовим». Так до нього в «приліпився» новий позивний. 

«Смішно було, коли ворог перехоплював наші розмови по радіостанції і чув якогось «Хрущова», — сміючись згадує. 

Їхній взвод працював із радянськими АГС-17, американськими МК-19 та СПГ-9. 

«АГС – це автоматичний гранатомет, який стріляє чергами. Для живої сили противника це страшно. Один АГС і роти «піда@ської немає… Туман осколків і пройти неможливо. МК-19 може БМП вражати», — пояснює. 

Підрозділ «Хрущова» був на найважчих ділянках фронту, стояв на відстані 300-500 метрів від позицій ворога. «Люті» гранатометники постійно були в контакті з підрозділами ЗСУ. Щоправда, останні — дуже дивувались, коли дізнавались, що поруч з ними воює поліція. 

«Лють» створювалась не для тилу. Ми для того, аби бути в контакті з противником. Ми штурмова бригада», — говорить. 

За два роки Микита вивіз чимало поранених та загиблих бійців з поля бою. 

«У нас була броньована техніка і ми могли забрати тіла наших. Я особисто привозив. Памʼятаю, як спитав свого водія: “Серьога, мотнемось?” Він каже: «так». Їхали і привозили. Я за те, щоб всі хлопці повернулись, нехай навіть і на щиті. Ми хотіли дістати, як можна більше тіл наших», — додає. 

Микита має шість важких контузій, поранення ніг та рук. Сьогодні вже із посмішкою він згадує історію, як його на фронті врятував боєць з «Інтернаціонального легіону». 

«Темношкірий хлопець витягнув мене і до себе на позиції затягнув. Я прийшов до тями і не можу зрозуміти, чи глюк який, чи що», — розповідає Микита. Він додає, що тоді поруч був хлопець з Риги, який пояснив, що вони з «Інтернаціонального легіону» і врятували Микиту. Також багато разів його життя рятували каска та бронік. Тож, він точно знає, що під час війни цінувати треба кожен день, бо вбити може в будь-який момент. Микита запевняє, що не варто витрачати час на дрібниці. Мовляв, сварки, не мають турбувати нас сьогодні. 

Поліцейський зізнається, що мало хто з оточення вірив в те, що він повернеться в цивільну професію.

«Коли я повернувся, то виявилось, що колектив подав мою кандидатуру на посаду начальника кінологічного центру. Мені сказали, що мене погодили. На фронті командиром взводу замість мене залишився мій заступник. Він поліцейський з Волині», — говорить. 

Він щиро мріє, щоб в його взводі не було втрат і щоб всіх, хто нині боронить країну, дочекалися вдома. 

Микиту, окрім дружини та дітей, вдома чекали 5 собак та 6 котів. Чоловік дуже любить тварин. Говорить, що навіть під час служби на фронті побратими привозили до нього своїх собак, аби він, як професійний кінолог, порадив, як краще дресирувати тварину. 

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.