Валерій Пархоменко заявив, що буде балотуватися на виборах мера Полтави восени 2025 року
Перший заступник відсторонився від колишнього міського голови Олександра Мамая та розкритикував партійно-квотний принцип міської влади, щоправда, частиною якого він і є сам
Ситуація із преміями для вчителів до їхнього професійного дня змусила в.о. міського голови Катерину Ямщикову доручити першому заступнику Валерію Пархоменку провести відповідний брифінг, щоб роз’яснити ситуацію. Перед цим вона заявила, що премії були закладені ще при формуванні бюджету цього року:
— Кошти для преміювання вчителів шкіл Полтавської громади були передбачені ще під час ухвалення бюджету на 2024 рік. Жодних змін не було! Виплати є плановими. Тож і премія, відповідно, нарахована (День працівника освіти припадає — 6 жовтня) і прийде освітянам, як і щороку, разом із заробітною платою, а саме — з авансом.
Сьогодні вранці перший заступник Полтавського міського голови Валерій Пархоменко дійсно провів зустрічі з журналістами, але щоб оголосити інші меседжі. Головний — він буде брати участь у виборах міського голови у 2025 році. Основа його команди — це нинішні депутати фракції «За Майбутнє», хоча до них долучаться й інші відомі полтавці.
Друга заява Валерія Пархоменка направлена на те, що він жодним чином не пов’язаний з екс-мером Олександром Мамаєм:
— Ще у 2020 році, напередодні місцевих виборів, на основі «Підприємців Полтавщини» планувалася партія «Народ», Олександра Мамая там не було. Але відбулися політичні перемовини і вже сформована команда стала частиною проекту «За Майбутнє». Після того, як Мамай пішов з посади, я перестав підтримувати із ним зв’язок, це можна навіть перевірити при бажанні. Видалив його із соцмереж. Маю із ним різні погляди на політику, на життя. Особливо у розрізі його ставлення (та його родичів) до країни-агресора.
Звернув на нього увагу після того, як мені показали, що він у своєму телеграм-каналі почав писати, що дав мені вказівки виплатити вчителям премії. Це абсолютна неправда.
Взагалі після того, як Олександр Мамай втратив повноваження, робота сесій міськради стала протікати без особливих скандалів. До речі, я мав протилежне від нього бачення на розвиток Прирічкового парку, не бачив необхідності забудовувати берег. Не розумів я і стиль його роботи. Бувало так, що зранку він вже і костюм одягнув, і до міськради виїхав, але перед входом передумував заходити на роботу та їхав далі.
Третя заява Пархоменка стосується критики партнерів по коаліції — з фракції «Слуга народу»:
— Я не заступник Катерини Ямщикової, я перший заступник міського голови, така у мене посада. Свого часу я у межах своїх повноважень викликав для доповіді заступників мера і у деяких були істерики, що вони мають інших політичних начальників. Я не розумію цього квотного принципу, бо він шкодить громаді. Потрібно ще до виборів напрацювати стратегію розвитку міста, щоб її уже не могли змінити ні праві, ні ліві, ні центристи. А так у нас виходить, що прийшли на галузь люди від партії і вирішують, що давайте приберемо фірму, яка обслуговує ліфти, і поставимо свою. А попередньому підряднику не заплатили за послуги, що і змусило його зупинити 700 ліфтів. Без концепції тепер ця команда не знає: чи їм вул. Паїсія Величковського ремонтувати, чи траву косити. Я виріс у місцевому самоврядуванні, тому маю більш системний підхід, ніж випадкові бізнесмени.
Констатуємо, що сьогодні ми отримали першого кандидата на посаду Полтавського міського голови. Передвиборчий сезон відкрито. Тепер більшість слів та дій політиків можна буде оцінювати саме через призму місцевих виборів-2025.
Від себе не можемо не додати, що і «Полтавщина» засуджує вище згаданий принцип розподілу влади, називаючи його «квотно-корупційним». Склався він ще задовго до нинішньої каденції депутатів. Порівняти його можна зі «сходкою» криміналітету у певному місті Х, на якій «авторитети» (у нашому випадку голови партій) вирішують, хто і що буде «кришувати»: ринки, автостоянки, ремонти доріг, бюджетних закладів і т.д.
І чи можна викорінити такий усталений підхід до системи влади у місті тільки розробленням стратегій та концепцій — велике питання.
Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»