Кандидат історичних наук Олександр Олійник відомий своїми знаннями про козацькі зимівники. Він є автором чималої кількості наукових публікацій, монографії, книжок та зараз його увага прикута до зовсім іншої теми. Рік тому, після підриву росіянами Каховської ГЕС, на березі обмілілого Дніпра поблизу Запоріжжя його син знайшов судно-драгу, яка понад сто років тому виконувала днопоглиблювальні роботи. Такі драги поглиблювали фарватер та давали можливість проходити кораблям вверх і вниз за течією.

Після підриву Каховської ГЕС у науковців додалося цікавої роботи. Дніпро відкрив те, що десятиліттями ховав під водою. В тому числі, і цю драгу. Разом з Олександром виїхали на місце, аби побачити цікаву знахідку.

“Колись я працював в Центрі досліджень археології Дніпра. Тож, маю навички роботи під водою. В цій знахідці мені цікаво все. Я все життя займався історією козацтва, вивчав зимівники та коли побачив цей об’єкт, то не зміг пройти повз нього”, — розповідає Олександр і додає, що досліджувати подібні об’єкти має не одна людина, а команда науковців. Проте, поки що знахідкою зацікавились не вони, а “вандали”.

“Спочатку зникла плита, на якій готували їжу члени екіпажу. Товщина металу, з якого вона була зроблена, становила 5 мм. На борту був кнехт, його використовують для закріплення канатів. Він був розламаний навпіл і один “зуб” відсутній. Але вкрали і кнехт. Не уявляю, як його зрізали і як підняли, бо він важкий”, — говорить.

За трошки більше ніж рік, Олександр вивчив, мабуть, кожен сантиметр драги. Принаймні тієї її частини, яка знаходиться над водою. Він каже, що на судні всі деталі клепані, що підтверджує те, що воно датується саме кінцем ХІХ століття.

Судно зроблене із міцних дубових дошок, кожна з яких 17 см завтовшки. Довжина цих дошок сягає метра і навіть більше. Олександр взяв із собою умовну “лінійку” аби наглядно підтвердити свої заміри. Довжина судна — 18 метрів, ширина наразі залишається невідомою, адже частина драги давно зрізана кригою ще одна — лежить під водою.

Судно мало подвійне дно, заповнене кам’яними блоками, що давало йому стійкості і слугувало надійною основою для кріплення потужного агрегату грунточерпалки.

Також досить непогано (як для умов в яких знаходилося тривалий час судно) збереглися і деякі агрегати — шестерня, за допомогою якої швартувалися, двигун, залишки металевої плити, дерев’яної кабіни оператора, уламки дверей, що були в каютах та інше.

“Я думаю, що судно зірвало з якоря. Потім сталося перекидання і двигун вибухнув від різкого перепаду температури. Двигун, до речі, виготовила англійська компанія «Річард Хорнсбі і сини». Відповідний напис видно на уцілілій частині двигуна під водою. Двигун працював на мазуті. За двигуном була облаштована кухня, де стояла та сама плита, про яку вже згадували. Вона була обкладена вогнетривкою цеглою гарної якості”, — каже історик і додає, — “Намагаюсь кожен день приїжджати і кожен день помічаю якісь нові деталі”.

Зараз драга лежить на боці. Тож не видно не лише все дно, а й металеву частину крану, який власне і виконував днопоглиблювальні роботи. 

“Металева конструкція знаходиться під водою. Зверху — залишки лебідки, металевого тросу, колеса. Воно цінне для історії судноплавства на Дніпрі”, — каже історик.

Металоконструкції виготовили в Маріуполі на заводі «Руський провіданс», який був дочірнім підприємством бельгійської компанії. Про це свідчать написи.

Він припускає, що на такому судні мало працювати 5-6 членів екіпажу. Більше того, неподалік від драги, на урізі води лежить човен. Він, скоріш за все, належав до драги. На ньому екіпаж міг діставатися до судна та розвозити якорі які фіксували драгу над місцем роботи

Судно є дуже цікавим і заслуговує на те, щоб стати експонатом в музеї судноплавства. Правда, для цього його треба дослідити, зробити віртуальну реконструкцію, а в ідеалі “евакуювати”, реставрувати та експонувати.

“Тут має працювати експедиція. Треба кошти. Ми звернулись до приватних структур аби врятувати його. Вони зацікавилися. Можливо, щось і вийде”, — каже Олександр.

Він приходить на берег Дніпра кожен день, вивчає, фотографує, намагається побачити нові деталі, які дозволять “зчитати” більше інформації. Науковець не втрачає надії, що цей “подарунок Дніпра” все ж можна буде повноцінно дослідити.

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.