Умови в полтавському госпіталі не підходять для лікування військових. Зокрема, там немає ліфта, і військовим на милицях без кінцівок доводиться підійматися сходами.

Начальник госпіталю Олександр Каратаєв ще минулого року звернувся до міської ради із пропозицією передати у їх управління одну з міських лікарень. У 2023 році на сесії міської ради депутати прийняли відповідне рішення. Проте головлікар міської лікарні відмовився підписувати документ про передачу закладу на баланс військового госпіталю.

Для того, щоб майновий комплекс, разом із земельною ділянкою, був переданий на баланс Міноборони, саме підприємство повинно пройти процедуру ліквідації. Всіх 250 лікарів можуть взяти на військову службу, але поки що погодилося працювати у госпіталі лише 20 лікарів. Інші сподіваються, що заклад не ліквідують.

Чинне керівництво Полтавської міської ради говорить, що затягують з прийняттям рішення, оскільки не хочуть звільняти лікарів, бо на наступний день вони прийдуть під кабінет Катерини Ящикової із мітингами.

Наразі начальник госпіталю Олександр Каратаєв зробив наступну заяву:

«У березні 2023 року я зареєстрував звернення щодо передачі лікарні у сферу управління Міністерства оборони України, об’єкта комунальної власності Полтавської територіальної громади, для потреб шпиталю. Ініціатива і доцільність були підтримані органами місцевої та регіональної влади.

Вже у травні на сесії Полтавської міської ради було прийнято рішення про надання згоди на передачу закладу. Всі відповідні документи були відпрацьовані та надані на погодження згідно з процедурою, прописаною в Постанові Кабінету Міністрів України №1482.

У червні, на нараді з представниками Полтавської міської ради щодо передачі лікарні, зі сторони мого командування було узгоджено пропозицію стосовно можливості прийняття співробітників на військову службу. Мною особисто на зустрічах із трудовим колективом також була озвучена така пропозиція. Ми були готові прийняти на службу всіх бажаючих, включно з керівництвом закладу, звісно, що призовного віку (до 60 років), але питання працевлаштування цивільних можна було розглядати і тоді, і зараз тільки після затвердження штату новоствореної військової структури. Інформацію щодо штатної чисельності та вікових груп співробітників лікарні мені не надавали. У результаті до нас зверталися працівники лікарні за подробицями та характером мобілізації і працевлаштування як цивільних (близько 20 людей).

Мені невідомо, з яких причин посадові особи Полтавської міської ради вчасно не звернули увагу на кадрові питання, ба більше, складно уявити під час великої війни, що така важлива робота не проводилася взагалі. Зі сторони Полтавської міської ради не було ініційовано жодної робочої зустрічі з метою працевлаштування лікарів у шпиталь чи в інші цивільні заклади.

Разом з тим, медичні працівники лікарні висловлювали невдоволення такими змінами та впевненість у зриві передачі лікарні на потреби шпиталю, можливо, керуючись якимись особистими мотивами.

Ще раз нагадую, що механізм та особливості працевлаштування під час воєнного стану та продовження мобілізації залежать не від командування шпиталю. Процедури прописані в Законах України та Постановах Кабінету Міністрів України. Виходячи з цього, ми не можемо приєднати підприємство в цілому, а лише згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1482 прийняти майновий комплекс із земельною ділянкою, після цього затвердити штат нового об’єднання і тільки в подальшому проводити кадрову роботу (чого не чують і не розуміють).

Ми невідкладно потребуємо належних умов для забезпечення поранених військовослужбовців якісним лікуванням, доглядом та реабілітацією. Нам конче потрібні відповідні приміщення та інфраструктура, можливість встановлення і використання професійного обладнання, потрібен ліфт! Які ще навести аргументи, щоб ви нарешті усвідомили, що це наша спільна відповідальність перед воїнами, які втратили своє здоров’я заради нас?!

Ми провели обходи з Командуванням Медичних сил, з представниками Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, заступником Міністра оборони та директором Департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони. Спільна ініціатива командування шпиталю і Полтавської міської ради підтримувалася, підтримується і буде підтримуватися надалі, але на даний час бюрократія та відсутність розуміння ситуації перемогли.»

***

Сьогодні відбулася сесія Полтавської міської ради, і незрозуміло, чому потребу передачі госпіталю лікарні бодай мінімально не обговорили й не дали доручення профільному управлінню вжити заходів щодо передачі закладу на потреби армії.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»