Миколі Гавриленку 72 роки, 40 з яких він очолює сільськогосподарський виробничий кооператив «Дніпрові хвилі» в Запорізькому районі. Вперше за весь цей час він сів за кермо вантажівки на жнива – все через нестачу працівників.

— В цьому році ювілей у вересні буде — 40 років на одному господарстві, на одному місці. Я ці поля на колінах викосив… Робив у Миколай-Полі головним зоотехніком 6 років, а потім забрали сюди головою колгоспу. Я як залишився з 1984 року, так і працюю, — згадує Микола Миколайович.

Площа сільськогосподарського кооперативу складає 1400 гектар. Аграрії вже завершили збір озимого рапсу, ячменя, пшениці. Микола Гавриленко каже, що через заморозки у травні та зам брак опадів врожайність озимих культур знизилась, особливо це позначилось на озимому рапсі. Врожайність озимої пшениці становить 35 ц/га, озимого ячменю – 40 ц/га, а озимого ріпаку – всього 12 ц/га.

Разом з головою кооперативу прямуємо на поле, де завершують збирати врожай озимої пшениці.

— Зараз наші жовторотики дадуть, — говорить Микола Миколайович, дивлячись на комбайни в полі.

За його словами, наразі одна з найбільших проблем агросектору – відсутність кваліфікованих кадрів. Механізаторів, водіїв, комбайнерів вже багато років немає, де навчати. А з початком повномасштабного вторгнення багатьох працівників мобілізують. Двоє з мобілізованих механізаторів кооперативу загинули на фронті. Через це на двох з чотирьох комбайнів в полі працюють пенсіонери, а сам Микола Миколайович вперше за час керівництва агрогосподарством змушений сідати за кермо вантажівки.

— В мене мурашки – бачите? В мене немає, кому робити. Я плачу… — говорить аграрій зі сльозами на очах, — Отут на двох комбайнах працюють пенсіонери. Оно машина стоїть – я сам воджу. Раніше голова кооперативу приїжджав в костюмі, в галстуку, на «Волзі», а зараз крутить руль. Он на тій машині робить начальник мехотряду, возить. У нас всього два водія. Там начальник мехотряду, а тут я, — каже Микола Гавриленко.

Його робочий день починається о 6 ранку. Під час жнив в полі працюють по 13-14 годин за кермом. Лише після 21-ї повертаються додому.

— Жнива — це найскладніше, це пік роботи всіх наших людей, — зазначає пан Микола.

Його справу продовжує син, який у кооперативі працює агрономом і контролює всі процеси.

Серед проблем агросектору Микола Гавриленко називає вартість закупки зернових. Адже під час збору врожаю ціна падає і, щоб дочекатись її підвищення, врожай доводиться зберігати на складах аж до листопада-грудня.

— А мені ж треба жить. Я приводжу 5 тонн дизельного палива, треба десь 230 тисяч заплатити, у мене 2 рази в місяць зарплата. Щоб підтримувати роботу сільськогосподарської техніки – це все гроші. Ми приблизно половину зібраного врожаю продаємо по сьогоднішнім цінам, а це економічно не вигідно. А в мене ж ще пайовики… — розповідає фермер.

В обласному департаменті агропромислового розвитку додають, що відсутність обігових коштів – загальна проблема для усього агросектору Запорізької області.

— Ті господарства, які наближені до лінії розмежування – відсутність обігових коштів це (проблема – ред.) в першу чергу. Тому що банківські установи надають кредити тільки тим підприємствам, які віддалені від фронту на 40-50 кілометрів. Тобто велика кількість сільгоспвиробників не можуть отримати кредити, — розповів в. о. директора Департаменту агропромислового розвитку Запорізької ОДА Олександр Ясинецький.

Для вирішення цього питання розробляють програми підтримки аграріїв в прифронтових регіонах.

За даними департаменту агропромислового розвитку ЗОВА, в тимчасовій окупації знаходиться близько 80% ріллі. До війни в Запорізькій області площа ріллі складала 1,88 мільйона гектарів. На сьогодні на підконтрольній Україні території залишилося лише 380 тисяч гектарів сільгоспугідь. Частина з них – на лінії розмежування або під постійними обстрілами.

— Не обробляється більша частина Пологівського району, яка залишилась під контролем України — близько 60-70 тисяч гектар, які неможливо на сьогодні обробити через бойові дії, — додав Ясинецький.