Військовополоненого Олександра Ковалика у т. зв. “днр” засудили до 25 років ув’язнення. Рідні бійця дізналися про суд над близькою людиною випадково: зі сторінок ЗМІ.

Про це повідомляє редакція сайту 056.

Ситуація ускладнюється тим, що 27-річний Ковалик — сирота. А близькі люди, які не є для військовополоненого родичами першої черги, не мають належного доступу до інформації як від державних, так і від міжнародних органів.

Суд над військовим 

У квітні 2022 року військовослужбовець військової частини А2777 під час виконання бойового завдання у Маріуполі разом із іншими військовими потрапив у полон. За інформацією Координаційного штабу від 2023 року, Ковалика включили в реєстр НІБ як полоненого. Ця інформація підтверджена Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.

За інформацією Слідчого комітету російської федерації, пише “Суспільне. Донбас”, 11 січня 2024 року Олександра Ковалика, навідника БТР першого окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ, засудили за те, що у квітні 2022 року на позиціях біля заводу Ілліча в Маріуполі він, нібито, розстріляв водія автівки з кулемета. За якою статтею судили громадянина України, наразі невідомо. Немає жодної інформації і про те, де саме відбуває покарання військовий.

Близький чи не близький? 

Микола Ковалик, дядько військовополоненого, розповідає: востаннє розмовляв з небожем в середині квітня 2022 року. Після цього зв’язок обірвався. Сашко з дитинства врівноважений, спокійний та спортивний хлопець, — згадує Ковалик. На військову службу у Миколаєві він вступив у травні 2020 року. Родом боєць з Дніпропетровщини. Рано втратив батька. Тоді рідний дядько долучився до виховання Сашка разом із його матір’ю. У 2020 році померла і матір. В Олександра залишилися зведена сестра та дядько, який зараз налаштований йти до кінця.

“Моя мрія — щоб Сашка скоріше обміняли і він повернувся додому. Та для цього мені треба комунікувати з певними державними інстанціями та міжнародними організаціями — пояснює Микола Ковалик. — Я його рідний дядько. В Олександра немає ні матері, ні батька. Але в Генштабі мені повідомили, що як дядько я не можу цим займатися, від мене не приймає документи жодна інстанція. Тож мені спершу треба довести, що я для Сашка є близьким родичем”.

З цією метою Микола Федорович звернувся по допомогу до правозахисників. Юристи ГО “Правозахисна Група “СІЧ” направили листи Уповноваженому з прав людини та до Координаційного штабу. В листах попросили сприяти у встановленні зв’язку між Миколою Коваликом та його племінником, військовополоненим, а також звернутися в інтересах Ковалика до Міжнародного Комітету Червоного Хреста, аби з’ясувати інформацію про місце перебування засудженого, стан його здоров’я, умови утримання та про можливість контактувати з рідними. 

Наразі Уповноваженим вказану інформацію прийнято до відома. Координаційний штаб у відповідь на звернення правозахисників запропонував Миколі Федоровичу відкрити особистий кабінет на сайті, аби повідомляти йому додаткову інформацію.

“Ми будемо з’ясовувати через міжнародні організації, де саме утримують військовополоненого, і за якою статтею його засудили. Також будемо робити все можливе, щоб долучати міжнародні організації до відвідування Олександра Ковалика у місці утримання” — додає юристка ГО “Правова група “СІЧ” Ксенія Онищенко. 

Ксенія зазначає, щл важливо, щоб близькі люди могли реалізувати своє право на листування та обмін інформацією. Цьому повинен сприяти МКЧХ.

«Але ми бачимо, що міжнародна організація, яка створена для гуманітарних місій в зоні збройних конфліктів, в тому числі, для дотримання прав військовополонених, не виконує своїх функцій”, — ділиться правозахисниця.

Ксенія Онищенко пояснює: шлях для встановлення зв’язку з родичами не першої черги спорідненості вкрай важкий, попри те, що для останніх небайдужа доля близької людини. Але спорідненість необхідно доводити. Зокрема, задля того, щоб отримувати інформацію від державних органів. Ще складніше завдання для них, говорить юристка, знайти адвоката засудженому військовополоненому в рф чи на окупованих територіях. Міжнародний Комітет Червоного Хреста неохоче підтримує зв’язок з близькими родичами першої черги (дружина, діти, батьки військовополоненого). Якщо ж з інформаційними запитами звертаються дядько, тітка, цивільна дружина тощо — в організації такі звернення можуть взагалі проігнорувати. 

“Такі родичі обмежені в праві на інформацію, не отримують виплати від держави. Допомога таким родичам — завжди індивідуальний кейс. Ми просимо наші державні органи сприяти у зверненнях до МКЧХ, щоб він реагував на подібні заяви. Треба робити все можливе, щоб Ковалик знав, що про нього не забули, на нього чекають і роблять все для його повернення”.

Матеріал за текстом Ольги Журавель.