Чи вирішуватиме польська влада проблему з блокадою кордонів
Ситуація на польсько-українському кордоні наближається до критичної – із 23 листопада до акції приєднались польські аграрії, які заблокували останній великий пункт пропуску на спільному кордоні «Медика – Шегині». У результаті, в чергах на території Польщі в бік України перебуває понад дві тисячі вантажівок, українські водії чекають на перетин кордону до 10-ти днів, часто без води, їжі й медикаментів. Відомо про двох українських водіїв, які померли через стресову ситуацію на трасі в Дорогуську і Корчовій.
У Центрі протидії дезінформації при РНБО України проаналізували чи вирішуватиме польська влада проблему з блокадою кордонів.
При цьому вимоги польських аграріїв взагалі не стосуються дій України, а спрямовані до польського уряду, від якого вимагають ввести дотації на закупівлю кукурудзи, продовження програми надання низькопроцентних кредитів аграріям та збереження ставки аграрного податку.
Чому ж польські протестувальники інструментом cвого тиску обрали кордон з Україною?
По-перше, протест польських перевізників від самого початку має політичну підтримку відверто антиукраїнських сил. За організаторами протесту стоять лідери націоналістичної радикальної партії «Конфедерація» – політсили, яка йшла на осінні парламентські вибори з антиукраїнськими тезами. Саме лідери «Конфедерації» визначили захист перевізників основним трендом передвиборчої кампанії проти партії А. Дуди «Право і справедливість» та звинуватили уряд Польщі в нехтуванні їх інтересів. Надалі члени партії надавали протестувальникам організаційну та політичну підтримку і самі брали у цій блокаді активну участь. Наразі, після вкрай незадовільних для «Конфедерації» результатів виборів до Сейму, її лідери продовжують використовувати блокаду для підвищення свого політичного рейтингу і входження до коаліційного уряду.
По-друге, за спиною польських радикалів стоять російські спецслужби, які координують вимоги протестувальників, щоб нанести максимальну шкоду українсько-польським відносинам і зірвати логістику постачань Україні західної військової та гуманітарної допомоги. Політики цієї партії є відвертими прихильниками росії та польсько-російського зближення, активно просувають інтереси кремля в Європі, постійно підкреслюють загрозу від українського бізнесу та української міграції в Польщі й доцільність охолодження відносин з Україною. Недарма саме депутат від «Конфедерації» Г. Браун, відомий своїми відверто проросійськими поглядами, неодноразово відвідував польських протестувальників і вимагав від керівників місцевої поліції, щоб вони жодним чином не сприяли українцям, а допомагали протестувальникам. А коли ті заблокували пункт пропуску «Медика – Шегині», їх особисто підтримав ще один проросійський лідер «Конфедерації» – К. Босак. Про участь в організації блокади одіозного прокремлівського лідера «Конфедерації» Р. Меклера вже неодноразово повідомляли ЗМІ. Наразі Меклер активно звітує про перебіг протесту в соцмережах та анонсує розширення блокади ще на два пункти пропуску – «Зосин – Устилуг» і «Мальховіце – Нижанковичі».
Фермери з асоціації «Ошукане село», які доєдналися до блокади, також пов’язані із партією «Конфедерація» та інтересами москви. Саме вони пів року тому почали акції протесту, які потім переросли у зернову кризу.
На користь кремля і той факт, що блокада польсько-українського кордону фактично триває у період міжвладдя в Польщі. Адже, хоча 27 листопада прем’єр-міністром знову став М. Моравецький (представник партії влади «Право і справедливість» А. Дуди), він та міністри мають два тижні, щоб отримати у Сеймі вотум довіри. Проте попередньо відомо, що в польському парламенті немає такої більшості – політсила отримала лише 194 місця в парламенті, чого недостатньо, щоб сформувати уряд (потрібно мінімум 231 депутатський голос). Це означає, що в нового уряду Моравецького мало шансів отримати вотум довіри у Сеймі, а ініціатива перейде до коаліції (політсили «Громадянська коаліція», «Третій шлях» і «Лівиця» разом здобули 248 депутатських мандатів). У цих умовах діючий польський уряд досить формально втручається в ситуацію з блокадою, адже незабаром втратить свої посади. Тож польський міністр інфраструктури у зверненні до України повторив вимоги своїх перевізників – скасувати привілеї користування електронною чергою для українських далекобійників, які повертаються з ЄС в Україну порожніми (поки що це стосується двох КПП – «Зосин – Устилуг» та «Ніжанковичі – Мальховиці») й позбавити українських фірм-перевізників можливості кататися в ЄС без дозволу.
Характерно, до польської блокади має приєднатися інший прихильник кремля в ЄС – Р. Фіцо, партія якого перемогла на виборах у Словаччині й ініціює початок блокування кордону з Україною. Вимоги ті ж самі, що й у польських перевізників — повернути дозволи на вантажні перевезення в межах ЄС для України, що підтверджує загальну координацію кремлем акцій з блокуванням українських кордонів.
Отже, реальної деблокади кордону варто очікувати з середини грудня, після остаточного формування нового уряду. Сподівання на новий уряд з вирішення проблеми кордонів ґрунтуються на намаганні Д. Туска, з одного боку, показати перед ЄС нову якість у відносинах з Україною та уникнути європейських санкцій, а з іншого – позбавити «Конфедерацію» важелів для досягнення власних політичних цілей.
Президент В. Зеленський теж пов’язав ситуацію на польсько-українському кордоні з «деякими політичними кроками наших сусідів» і висловив впевненість, що через певний час ситуація на кордоні з Україною налагодиться. «Я думаю, нам треба дати трохи часу нашим сусідам. Усе потеплішає», – заявив він 25 листопада під час пресконференції у Києві.