Розпочинаємо фоторепортаж із не дуже примітної фотографії. 22 листопада 2013 року. Мітинг у Полтаві розпочався на наступний день після протесту у Києві. На площі перед Полтавською адміністрацією зібралося близько двох десятків людей із символікою Європейському союзу.

Один із лідерів Полтавського Євромайдану Олександр Коба. У 2013 році він ще навчався у Полтавському педагогічному університеті на факультеті історії й права.

Коба представляв студентський рух, закликаючи інших виходити на мітинги.

На фото перший поверх Полтавської міської ради. За спиною Олександра Коби стоять члени ВО «Батьківщина» Олег Пругло, Олег Бєлоножко і представник партії «Народний фронт» Олександр Шамота.

Наразі Олександр Коба є військовослужбовцем та виконує обов’язки аеророзвідника в штурмовому загоні «Одін».

Студентський страйк. Збір біля Полтавського педагогічного університету. В центрі Роман Повзик. 10 років тому він був помітним діячем серед патріотичної молоді Полтави. Один із співзасновників незалежного мистецького об’єднання «Magnum Opus».

Роман Повзик біля постаменту поваленого пам’ятника Леніна.

Наразі Роман працює продуктовим аналітиком в геймдев-компанії Bini Games.

З 1 грудня мітинги у Полтаві стали регулярними. На початку грудня перед Полтавської обласною адміністрацією встановили намет і буржуйки аби люди могли грітися.

До стихійного протесту долучилися опозиційні партії «УДАР», «Батьківщина» і «Свобода». Вони внесли елемент організованості у протест.

9 грудня, мітинг на площі перед адміністрацією. На плакатах популярні гасла «Зека Геть! Банду Геть!». Заклики про подолання корупції ще досі актуальні, а деякі лідери Майдану самі підхопили цю «хворобу» українських посадовців.

Мітингувальники підходять до будівлі Полтавської адміністрації. Попереду йде член «Фронту Змін» Олександр Артеменко. Сьогодні Олександр Артеменко очолює департамент економіки та інвестицій в міськраді. Його син Артем з початку повномасштабного вторгнення служив у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. 19 жовтня 2023 року він загинув у віці 30 років.

Керівник обласного осередку партії «УДАР» Петро Ворона говорить із заступником губернатора Полтавщини Валерієм Пархоменком. Наразі Петро Ворона викладає у Києві. Валерій Пархоменко є першим заступником міського голови Полтави.

Напис на вході у Полтавську обласну раду нагадує, що президентом у 2013 році був Віктор Янукович.

Один з ораторів полтавського Євромайдану Євген Лопушинський. Після перемоги революції він працював директором телекомпанії «Лтава».

Євген Лопушинський продовжив медіакар’єру та працює в. о. директора КП «Київінформ».

Активний учасник мітингів Олег Пустовгар. Зараз працює регіональним представником Інституту національної пам’яті.

Народний депутат Валерій Головко під стінами телеканалу «Лтави». Представник «Народного фронту» мав штаб у Києві, але приїжджав і в Полтаву. Після перемоги Майдану очолив Полтавську облдержадміністрацію. Наразі є підозрюваним у корупційній справі. НАБУ підозрює, що чиновник отримував хабарі грошима автівками, хамоном і шпротами.

Проходили у Полтаві й Антимайдани. Людей, переважно, збирало керівництво області, яке представляло «Партію регіонів».

Олександр Удовіченко, його заступник Валерій Пархоменко та секретар міської ради Оксана Деркач виступають перед Антимайданом. Олександр Удовіченко зараз очолює фракцію «Рідне місто» в міськраді й продовжує працювати з Валерієм Пархоменком та Оксаною Деркач на сесіях в одному приміщенні.

До 19 січня полтавський Майдан проходив доволі кволо. Після «вогнехреща» в Києві мітингувальники виходили на протест у балаклавах, щитах і з палицями.

Праворуч у камуфляжній формі ви бачите Анатолія Ханка. На початку Майдану він поїхав із Решетилівського району в Київ. Приїжджав і в Полтаву. Наразі Анатолій Ханко служить в 116-ї окремій бригаді.

Один із лідерів Євромайдану у Полтаві, керівник обласного осередку «Свободи» Роман Чабановський.

Через 10 років Анатолій Ханко, Роман Товстий, Роман Чабановський. Ханко і Чабановський служать в аеророзвідці 116-ї бригади, Товстий — волонтер.

25 січня Олександр Удовіченко пустив мітингувальників у приміщення сесійної зали Полтавської обласної ради. Мітингувальники почали будувати барикаду зі снігу.

Андрій Баранов на вході до штабу мітингувальників. Очолював Автомайдан Полтави. Зараз служить у Полтавській 116-й бригаді ТрО.

Учасник Майдану Антон Цедик у сесійній залі Полтавської обласної ради. Пішов добровольцем на війну у 2014 році. Антон Цедик був бійцем батальйону «Донбас». Загинув 29 серпня 2014 року під Іловайськом.

Юліан Матвійчук очолював Полтавську сотню самооборони у Жовтневому палаці в Києві. Проте приїжджав і в Полтаву. Фото 10 лютого 2014 року. Заснував Полтавську сотню «Самооборони» в місцевій обласній раді. Був учасником АТО. У 2015 році став депутатом міської ради, переобрався депутатом у 2020 році. Знову пішов на війну одразу після початку повномасштабного вторгнення Росії. Отримав тяжкі порання 15 травня 2022 року. 20 травня помер у госпіталі міста Дніпро.

Приїжджали у Полтаву і нардепи Юрій Бублик та Сергій Каплін. Перший служив водієм у 116-й бригаді, другий — є депутатом міської ради.

18 лютого почалися найбільш драматичні події з розстрілом мітингувальників. Вночі 19 лютого навпроти адміністрації мітингувальники ламають бруківку.

Колона мітингувальників іде до управління СБУ. Ліворуч від Петра Ворони — Олександр Колесников. У 2021 році він отримав 5 років ув’язнення за корупцію на посаді керівника обласного департаменту інфраструктури.

Віктор Трофименко і Петро Ворона ведуть перемовини із керівництвом СБУ. Наразі Віктор Трофименко є військовослужбовцем 116-ї бригади ТрО.

Після перемоги Майдану активісти зайшли в міськраду і вимагали, щоби Олександр Мамай написав на звільнення. Він цього не зробив і його хотіли викинути у вікно. Одним із тих, хто стримував мітингувальників від необдуманих дій, був Дмитро Коряк (стоїть позаду міського голови). Дмитро воював у АТО у складі батальйону «Азов» і загинув 11 лютого під час штурму блокпоста сепаратистів в районі селища Саханка в Донецькій області.

24 лютого, площа перед ОДА після остаточної перемоги Євромайдану. Хтось із лідерів Майдану став прикладом мужності, а дехто зганьбився і «попався» на корупції. Під час Майдану Україна остаточно обрала шлях інтеграції в Євросоюз та НАТО. Сьогодні багато людей розуміють цінність цих подій. Страшною ціною Україна продовжує виборювати право на існування.